Екстремізм чужоземців провокує погроми

Події 18-21 травня у студентському містечку Київської Політехніки для зазомбованого політкоректною агресією співвітчизника видалися мало не сенсацією. Як? У Києві? Міжрасові сутички? Та не може бути, у нас же навколо злагода... Ні, шановні, спонтанний вибух українського студентства зайвий раз довів, що зашугані самі собою засоби масової інформації реанімації не підлягають. Саме тому правда про події 18-21 травня 2003 року ще довго перебуватиме в центрі уваги громадської думки.

Народний Оглядач завжди повідомляє про ті фрагменти українського сьогодення, які з подачі безпросвітно закомплексованої журналістики дуже незалежної республіки вважаються «несолідними». А потім ті самі «солідні» журналісти із захватом читають іноземну пресу, бідкаючись про власну другорядність. Народний Оглядач - видання, яке є плоттю від плоті народу. Народний Оглядач не має нічого спільного з богемними тусовками, нічними клубами та мажорною стилістикою назагал. Тому саме в Народному Оглядачі ви й далі матимете змогу отримувати інформацію про прояви реального життя, з його конфліктами і протистояннями. Зокрема у молодіжному середовищі. Отже, події в Політеху...

Причини. Ще від радянських часів, що не для кого не є секретом, чужоземці, зокрема студенти, перебували на теренах 1/6 суходолу у привілейованому становищі. Найкращі готелі, шикарні автобуси, окремі магазини - все було підпорядковано саме задоволенню інтересів гостей. Громадяни СРСР відчували себе громадянами другого сорту. У 1991 році СРСР перейменували на СНД. Що змінилося? Риторичне запитання...

Про зацікавленість вузівської верхівки в максимально можливій кількості студентів з країн ІІІ світу вам розповість перший-ліпший студент того ж Політеху. Або будь-якого вищого навчального закладу країни. Звідси і ставлення. А кому подобається відчувати себе вдома гостем? Народ, чия історія не мала проблем з національно-визвольною боротьбою, рано чи пізно мав на це неподобство зреагувати. Ось і зреагував. Так і мало бути. Так і сталося.

Винуватцями подій у Політеху є китайці. Саме їхнє нахабство, хамство, небажання рахуватися з інтересами корінної української нації, представники якої становлять абсолютну більшість студентів та викладачів, і призвели до загрози погрому. Цього разу китайців спасли міліціонери. Під час Коліївщини, Гайдамаччини, Хмельниччини міліції не було. Китайці, моліться на спасителів.

Не можна не згадати і епідемію атипової пневмонії. Адже носіями SARS також є переважно китайці. І ось тепер щодня ми бачимо на вулицях наших населених пунктів десятки, сотні, тисячі цих облич. Чи не є з-поміж них носії смертельнонебезпечного вірусу? Чи не провокує малодосліджена науковцями епідемія спалахи невмотивованого насильства, - як відомо, саме надзвичайно збуджений китаєць спровокував бійку 18 травня? І взагалі, з якого щастя ми маємо мати проблеми лише з того, що кількість китайців останнім часом зросла в Україні астрономічно?

Нема сумніву, що саме китайські погромники провокують широке громадське невдоволення власним перебуванням на нашій території.

Наслідки. У українців є дві моделі поведінки.

Перша: змиритися з власним упослідженим статусом вічно другосортних на тлі матеріально домінуючих і етнічно консолідованих чужоземців.

Друга: будувати свої стосунки з чужоземцями на принципах припинення мігрантського екстремізму, бандитизму й ксенофобії. Чужоземці мають чітко зрозуміти одну просту річ: якщо їм не подобається Україна та український народ, вони мають негайно повернутися на історичну батьківщину. Інакше вони провокують міжнаціональні міжрасові конфлікти.

Лише запровадження в життя другої моделі поведінки, побудованої на принципах зваженості, виваженості, поміркованості і толерантності, здатне вирішити проблему міжрасових протистоянь як у студентському середовищі, так і в столиці взагалі.

Сподівання на те, що українці будуть сприймати расизм мігрантів як належне, є марними. І події в Політеху 18-21 травня є тому підтвердженням.