Друзі і вороги Царства божого. Обговоримо?

 Часте нагадування про потребу володіння Силою, як на мене, категорично шкідливе. Сила інтегрується у владу, у всесилля, у всевладдя, в абсолютну владу - а це зовсім інша "вершина" - яка фокусується глибоко під пеклом...
 Досвід показує, що не наша Сила дає нам можливість розвитку, а точність, якість, позиціювання, надійний понятійний фундамент під ногами, який здатний уточнюватися. Чимраз вища енергетична рівновага  нашого зростання не потребує Сили, але якості - чим ближче до Сонця - тим маєш бути прозоріший,  - чим чистіший для Божого Світла, тим глибший і точніший, величніший резонанс особистості згідно Промислу.

 Та й взагалі, найбільшим ворогом можна вважати заскорузглість нашого понятійного базису, дуже багато висловлювань,  які ми вживаємо, як на мій скромний розсуд, - прямі наші вороги... (

Ви мотивовано і із прикладами виклали, що головними ворогами, які повністю блокують дію технології, несподівано для нас виявилися м’ясо, телевізор та іудохристиянство. Звідціля йде майже все інше.

Тоді як ознакою справжнього друга і справжнього вчителя є те, що вони заохочують взаємозалежність, взаємодії і взаємовідношення усього живого. Ці люди прагнуть до єдності, а не до розділення, шукають любові, а не ненависті.

Сила - це здатність змінювати характер розвитку процесу.

Ніхто не здатний поневолити людину проти його волі. У світі існує безліч людей, які осягнули це, почали боротися і звільнилися від усіх традиційних стилів поведінки і правил. Прикро лише те, що, хоча у таких людей виявилося досить особистої сили для звільнення, їм часто не достає сили, щоб визначити для самих себе нову мету і новий напрям в житті.

Мистецтво творення Наміру породжує Силу.

Компас не має в собі сили, а точно вказує туди, куди повинен вказувати. Компас можна збурити меншими енергіями, якщо вони поруч... Коли ми говоримо про силу, ми забуваємо про тонкість, про найтонші наші сприйняття - про індивідуальний розвиток нашого єства в дотритманні пропорцій і гармоній, на яких цей світ побудований... Ми вже в досконалому світі,  тут немає з ким боротися, потрібно просто зростати - і в нас є все необхідне для цього,є серце - в якому любов, є власна біоенергетика, яка запалює нову чуттєвість, коли стара поволі гасне. Ми зростаємо не тоді, коли стаємо ніби то сильнішими, ми зростаємо, коли знаходимо все вищу рівновагу, - а її можна знайти лише наповнюючись ( в першу чергу через усвідомлену нашу особисту біоенергетику) Вищим світлом, Вищою допомогою. Єство, яке виросло, перебуває в зовсім інших умовах і законах буття, там інші властивості матеріального світу. Нова, більш зріла цілісність єства - багаторівнева і зрівноважена, впливає на "цивілізаційний світ" більш низьких рівнів не силою, а однією своєю людяною присутністю - найчастіше незримою присутністю. 
 А щодо Святого Духу, Творця, Ісуса - аж ніяк не можна їх вважати Силами, бо ми у їхньому світі - тож важливий лише точний напрям, який Вони нам дають, а час і сила для руху в тому напрямку неважливі, бо цей рух внутрішніх надбань. 
 Після зростання, під час зростання, єство проявляється у все тоншому і якісному доброчинстві, але без боротьби з ніким )  Світло не бореться з пітьмою, світло просто поширюється і висвітлює все )

Гарна стаття, корисна, актуальна, але я застеріг би Автора від певної ідеалізації деяких положень. Особливо важливий науковий і комплексний підхід.

1. Комп'ютер і телевізор. Телевізор відходить у минуле. У мене вже давно він не працює. Однак я всеодно повинен докладати певних зусиль щоб мої діти не були весь час "В контактє", не ходили по різним сайтам, не слухали постійно музику тощо, а займалися потрібними їм справами. Адже комп'ютер + інтернет є певним "інформаційним" наркотиком, який часом може забирати багато часу. Тепер, навіть, уроки не можна, виявляється, зробити без нього. А це відіграє не тільки позитивну, але й негативну роль у навчанні. Я вже не кажу про різні ігри... Тому наявність комп'ютера є необхідною але не достатньою умовою розвитку в правильному напрямку. 

2. Щодо статевого утримання теж не усе зрозуміло. Був такий лікар-хірург Углов, який прожив 104 роки і у сторічному віці керував машиною, читав без окулярів та вів помірне статеве життя. У нього була молода жінка і він мав у такому віці 1-2 статевих акти на тиждень (за його словами). Адже людина створена таким чином, що, якщо якийсь орган не працює, то він не потрібен і він всихає. Інша справа, що усе має бути помірним. Також потрібно зазначити, що Углов обливався холодною водою...

3. Іудохристиянство. Це дуже важка тема. Тут має бути теж науковий підхід. Сказати просто що щось є поганим користуючись лише філософськими висновками замало. Потрібні інструментальні дослідження. Тобто потрібен науковий експеримент. Адже є й інші дані. Наприклад, лікар з Чернівців, Михайло Лазорик за допомогою експерименту довів, що читання звичайних молитов українською мовою призводить до позитивних змін у крові, які були виміряні. Він запатентував цей спосіб лікування. Але він це довів на основі експериментальних даних. Або, наприклад, російський лікар Георгій Ситін створив "настрої", які лікують хворих. Але при створенні настроїв він використовував індивідуальний підхід і апаратуру - вимірював потенціали на біологічно активних точках для того щоб оцінити вплив певних слів. Але все залежало від конкретної людини. І в нього описано випадок, коли він мусів замінити слово "титан" на інше лише тому, що у хворого воно асоціювалося з нагрівальним приладом, який у побуті називають титаном. 

4. Не можна також ідеалізувати технологію Живого Слова. Випадки бувають різні. Враховуючи, що ця технологія, в першу чергу, є лікувальною, вона має певну ефективність (яка не дорівнює 100 %), а також побічні явища (як вони трактуються у сучасній медицині) та обмеження.

Для перемоги сила є необхідним елементом, звісно що цього замало

 Відповідь "ні", як на мене, вказує на те, що ви далекі від речей, про які тут висловлюєтесь.

 1. Ви реально відчуваєте живе тремке тепло свого серця?

2. Ви реально відчуваєте, що ваше серце постійно тремко тепле?

3. Ви здатні вивести із серця живе його тремке тепло  і провести своїм тілом?

4. Ви здатні досліджувати питання, про які тут говорите, зважаючи на реакцію власного серця - його енергетичного стану?

5. Ви здатні реально енергетично пропускати через своє тіло Згори Вищу енергетику?

6. В результаті реальної співпраці ваших інтелекту + енергетики із Вищою енергетикою, ви здатні перевіряти і уточняти свій понятійний базис?

7. В результаті реальної співпраці ваших інтелекту + енергетики із Вищими сферами ви реально творите (проявляєте своє доброчинство)

 в тих чи тих царинах, які можете пред'явити усім, хто зацікавиться?
 

Мова йде про внутрішню силу людини, за допомогою якої людина підкоряє  свої внутрішні стихії, а потім опановує зовнішні. Метою є вихід в Простір волі (Царство боже) і активно творити в ньому.

 Речі, про які я сказав у попередньому коментарі - дуже прості. Це закладено в природу кожного з нас. Вважаю, якщо говоритимемо про наші реальні практики, а не про уявні речі, то й користі буде значно більше...

Стосовно: "...3. Іудохристиянство. Це дуже важка тема. Тут має бути теж науковий підхід. Сказати просто що щось є поганим користуючись лише філософськими висновками замало. Потрібні інструментальні дослідження. Тобто потрібен науковий експеримент. Адже є й інші дані. Наприклад, лікар з Чернівців, Михайло Лазорик за допомогою експерименту довів, що читання звичайних молитов українською мовою призводить до позитивних змін у крові, які були виміряні. Він запатентував цей спосіб лікування. Але він це довів на основі експериментальних даних. Або, наприклад, російський лікар Георгій Ситін створив "настрої", які лікують хворих. Але при створенні настроїв він використовував індивідуальний підхід і апаратуру - вимірював потенціали на біологічно активних точках для того щоб оцінити вплив певних слів. Але все залежало від конкретної людини. І в нього описано випадок, коли він мусів замінити слово "титан" на інше лише тому, що у хворого воно асоціювалося з нагрівальним приладом, який у побуті називають титаном.

4. Не можна також ідеалізувати технологію Живого Слова. Випадки бувають різні. Враховуючи, що ця технологія, в першу чергу, є лікувальною, вона має певну ефективність (яка не дорівнює 100 %), а також побічні явища (як вони трактуються у сучасній медицині) та обмеження..."

Павло!

Іудохрестианство, це дуже легка тема на цей час. Просто вийди на вулицю...., або подивися ТБ (кажуть, що там теж показують)...Все це і є підсумок іудохрестианства.

Цю тему досконало розкрив І. Каганець та і не тільки він (просто він все виклав досить послідовно і навіть юдеї не мають аргументів проти).

Вимірювання  потенціалів на біологічно активних точках - це вже, як їздити на самокаті замість авто. 

Перепрошую, шановний пане Ігорю, але попри все корисне, що ви робите, є і деякі суттєві моменти на які нам усім вартує звернути увагу.   Все таки повинен вам зауважити, що є, як на мене, глибочезне протиріччя між тим, що ви говорите  про людину доброго ( а як ще казати про людину і людяність), і ваше ж тлумачення людини, як "гравця". Ви, прикладом, кажете про "арійську людину", і в той самий час, оперуєте, так би мовити, пізнішими  витлумаченнями з латини. Це й суттєво, нмсд, нівелює рівень дуже хорошого сайту "Народний Оглядач" - бо ж погодьтеся, "гравець", це таки далеко не співмірне людським цілям і завданням...

 На жаль, не можу відкритит відповідну тему на вашому форумі - а вона вельми, як на мене, актуальна - "Критика і поради Ігореві Каганцю"

Шрі Ауробіндо якось вказав, що «Бог — це вічна дитина, що грається у вічнім саду...». Бог творить світ граючись. Тож коли людина-гравець творить через гру, то вона уподібнюється Богу-Творцю. Насправді вона і є втіленою частинкою Творця Всесвіту.

 Особа і людина - це різні поняття, тому в українській культурній традиції "людиною" позначається відомий і ще невідомий максимум подібності до її Творця, звідси і "людяність", що в наших академічних тлумачних словниках таки  не має значення "грайливості".  Може бути особа гравцем?  Та ким завгодно. 
 А може бути людина гравцем? Ні. Бо людина - це кінцевий статус досягнення особистості - це повнота доброчинних якостей.  Суто гравцем вона бути не може. Зрештою, як і Творець.
 З цього ж зору  Творчість - це доброчинство, а не гра.  Бо на найвищому рівні оперуємо цілісним, а не вкрай фрагментарним...

Це зовсім інший підхід до життя. Має право на існування. Але щоб довести свою правоту, вам доведеться показати добрі плоди. Бо все врешті-решт пізнається за плодами.

Тож уперед, займайтесь доброчинністю, зробіть власне життя аргументом до своєї філософії. Якщо ви праві - Творець вам допоможе і ви переможете. 

Повертаючись до питання ототожнювання "людини" із "гравцем", хочу висловити таке своє бачення: Людина як і її Творець не є в цілому у нашому світі гравцями, бо для такого припущення існування людини в одному НАШОМУ СВІТІ було би замало. Тобто, свідомість людини, її реальне буття мало би особистісно і стале виходити за обсяги поля "земного світу". Тобто, є ОБСЯГ БУТТЯ індивідуума, де правила і закони навіть фрагментарно цією особою усвідомлюються вельми і вельми поверхнево, - ми їх сприймаємо на кожному осягнутому нами рівні знову і знову, - і є, скажімо, проекції цього нашого малоусвідомленого Буття на площину цивілізації, чи на інші площини. Ось ці проекції якраз і здійснюються за НАШИМИ ПРАВИЛАМИ, і саме їх і можна назвати ГРОЮ, але ТВОРЕЦЬ до наших правил немає стосунків, звідси і вся безглуздість закидів Творцеві, що як він міг допустити те чи інше...
Словом, шахіст - за межами шахів, не гравець, і футболіст - за межами футболу - не гравець. Як і м'яч - що не перебуває за межами футболу - не гравець. Для м'яча, чи шахової фігури - поле гри, з певним припущенням звісно, і є їхнє буття. Але ні шахова фігура не є гравцем, ні м'яч...
Тому в жодному випадку людину не можна утотожнювати з гравцем, бо в такому випадку, нмсд, виникають настільки потужні і руйнівні для особистості, котра так себе називає, протиріччя, що про подальший розвиток в СИСТЕМІ ПІЗНАННЯ ВСЕ ВИЩИХ ПРАВИЛ (чим і є буття) не може бути й мови. Конфлікт буде саме між примітивними "правилами гри" особистості, чи сукупності особистостей і самим безмежним буттям. Наслідок, руйнація, втрата особистості...

Людина є те, що вона їсть? Поясніть мені конкретний зв'язок між вживанням м'яса і ефективністю лікування Живим Словом. На собі відчув: можна читати ЖС і вживати м'ясо - і отримувати ефект матеріалізації подій (я називаю це "вібрація простору"). Але якщо йдеться про лікування - чи варто йти на "жертви"? Бо (знову ж таки, перевірено на собі) під час посту підвищується чутливість до енергетичного впливу з боку інших людей - простіше кажучи, усе дратує.
Тобто, якщо не їсиш корівку чи курочку - дуже хочеться з'їсти когось із ближніх. Яка тут любов? Особливо, якщо ближні з усіх сил опікуються тим, щоб ти не помер із голоду. 
То про яке "лікування" йдеться у цьому разі?