На початку тижня російські засоби масової інформації передали повідомлення: 28 жовтня у Патріарха Всія Русі Алексія II трапився серцевий напад, лікарі також підозрювали мікроінсульт. Йому стало погано під час архіпастирської поїздки до Астраханської єпархії. Лікарі встигли надати йому кваліфіковану допомогу, і у вівторок хворого перевезли до Москви - у ЦКЛ. Представники ЗМІ моментально пов’язали хворобу патріарха з переживаннями останніх трагічних подій у Москві. Однак мало хто знає, що насправді стало причиною нападу.

Інформація про те, що насправді відбулося в Астрахані з патріархом дійшла до нас з конфіденційного джерела в оточенні Алексія. Можливо ці відомості проллють світло на справжні причини раптового нездужання Алексія. Ну хто ж справді, знаючи холоднокровність патріарха повірить в офіційну версію? Нагадаємо, що коли розстрілювали Білий Дім у 1993 році Рідігер це переніс цілком спокійно, та й інші не менш драматичні події він переживав зовсім безтурботно.

У той же раз, за словами нашого джерела, справжньою причиною нападу стало якесь видіння, що навідало і потрясло патріарха.

Про те, що побачив Алексій перед тим, як з ним трапився напад,він зізнався кільком особам зі свого оточення, незабаром після видіння, за кілька годин перед тим, як стан його здоров’я став різко погіршуватися. При цьому найбільше патріарха вразив сам надприродний факт, тому що, як стверджує джерело, Алексій, незважаючи на свій високий церковний сан, сприймає релігію скоріше як традицію і ритуал, ніж насправді хоч у щось вірить. Однак у видінні, що зненацька відвідало патріарха, з’явився якийсь благовидний старець у чернечому одіянні, який назвав себе ігуменом Феодосієм Печерським (як відомо, цей настоятель Києво-Печерського монастиря жив у XI столітті і стояв біля джерел православ’я на Русі, ще при житті шанувався віруючими як чудотворець, а після смерті був визнаний святим). Святий Феодосій стояв прямо перед патріархом, у його світлих проникливих очах не було гніву, але був помітний жорсткий докір. Алексій передав дослівно те, що він почув від старця-ігумена. “Відпали від Бога - ти і багато братів твоїх, і до диявола припали, - мовив святий. - І правителі Русі не правителі вже суть, а кривителі. І церква потурає їм. І не стояти вам по праву руку від Христа. І чекає вас м ука вогненна, скрегіт зубовний, страждання нескінченні, якщо не опам’ятаєтеся, окаянні. Милість Господа нашого безмежна, але занадто довгий для вас шлях до порятунку через спокуту незліченних гріхів ваших, а година відповіді близька”. Після цих слів видіння зникло, залишивши зовсім заціпенілим Рідігера, який ніколи нічого подібного не переживав, більше того, завжди зі скептицизмом ставився до повідомлень про всілякого роду чудеса.

Незабаром після цього патріархові стало погано. Ті, хто надавав йому першу допомогу стверджують, що хворий ледь чутно шепотів: “Не може бути, не може бути!”...

Офіційний діагноз, який поставили лікарі у лікарні звучав:
“гіпертонічний криз з елементами динамічного порушення мозкового кровообігу”. Перед найбільш критичним загостренням стану здоров’я, Алексій розповів про своє видіння, перебуваючи у стані крайньої пригніченості. За версією джерела, пізніше, трохи оговтавшись, патріарх заявив, що ніби-то в нього були галюцинації. Однак те, що він перед цим розповів про з’яву Феодосія кільком людям свідчило, що розгубившись, Алексій намагався знайти опору в когось у хвилину глибокого щиросердечного розкаяння, в яке його ввели слова Феодосія. На думку джерела “Алексій ніколи не розповість про видіння більш нікому. Проте, слова про те, що це був Феодосій Печерський, напівзабутий святий Російської православної церкви та інші деталі, а також потрясіння, що переніс патріарх, свідчать, що такий факт був”.

Особлива увагу треба звернути на те, що святий говорив і про “потурання” Церкви гріхам “правителів Русі”, яких він іменував “кривителями”. Іншими словами, мова йде про тісний зв’язок державної і духовної влади в Росії. Відзначимо також, що і сама доля Рідігера якимось містичним чином пов’язана з нинішньою політичною системою. Він був висвячений у сан патріарха наприкінці перебудови, коли вже формувалися обриси сучасної абсурдної Росії, де Борис Єльцин уже цілком відверто заявляв про свої претензії на верховну владу. Патріарх жив разом з режимом, піднімався разом з його утвердженням, а в найбільш критичні для нього моменти виступав як опора режиму. Саме так було, наприклад, на початку осені 1993-го, коли російська влада, здавалося, трималася на волоску. Чи не пов’язана і нинішня хвороба патріарха з черговим важким для політичної системи періодом? Як видається, зв’язок церкви і держави справді носить містичний характер, але чи від Бога він походить у нинішній Росії?