Великий Кобзар і самарці
04/15/2004 - 06:34
Великий Кобзар і самарці
https://www.ar25.org/node/3491
Воно відбулося у останню суботу першого весіннього місяця у лекційному залі Самарської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Організатори ювілейного Шевченківського свята «Великий Кобзар і самарці» вирішили на цей раз, перш за все, представити губернській громадськості нинішніх самарських дослідників життя і творчості великого мислителя і поета слов’янського світу. Тому в головній бібліотеці губернії були зібрані і виступили з розповідями про зроблені ними «шевченківські» відкриття нинішні найбільш відомі самарські шевченкознавці із обласного центру, Тольятті і Жигульовська.
Передмовою для виступу голови обласного українського національно-культурного центру “Промінь”, професійного літератора і дослідника Олександра Лазаревського став віршований лист Тараса Шевченка своєму “другу-брату” Федору Матвійовичу Лазаревському “Не додому вночі йдучи...”, відправлений Кобзарем в Оренбург із Косарала напередодні 1849 року, який майстерно прочитала ведуча Шевченківського вечора Марія Глушець. Діло в тому, що Олександр Олександрович виконав завіт першого президента України, дійсного члена Академії наук СРСР Михайла Грушевського і написав за останні 30 років велике літературно-біографічне дослідження про близьких друзів Кобзаря – 6 братів Лазаревських, своїх прадідів. Цілу серію родинної мемуаристики із 9 книжок, із яких вже 5 їм видані на протязі останнього п’ятиріччя – з 1998 по 2004 роки. Почалася ця літературно-історична серія документальною повістю “Шевченко та Лазаревські”. А буквально у лютому цього року – напередодні Шевченківських свят – в Самарі коштом голови обласного українського товариства вийшла в світ його чергова велика робота - “Спогади Матвія та Олександра Лазаревських”: “Пам’яті мої Pro domo sua. Мемуарна хроніка (XVIII – XIX ст.)”. Олександр Олександрович присвятив цю свою нову книгу до 170-річчя з дня народження свого прадіда – видатного українського історика Олександра Матвійовича Лазаревського.
А відомий самарський краєзнавець, головний бібліограф Самарської обласної універсальної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури Росії Олександр Завальний, автор відомої далеко за межами області унікальної трилогії “Українці Самарщини”, познайомив гостей свята з цікавими уривками і оцінками творчості Кобзаря із своєї нової праці – наукового дослідження «Тарас Шевченко і Самара». Не дивлячись на те, що з волі імператора Росії Миколи I опальний поет-демократ, дійсний член Російської Академії мистецтв був підданий тяжкому покаранню і провів 10 років у солдатському засланні, у Самарі, яку Кобзар під час перебування в нашому місті назвав «приволзьким Новим Орлеаном», як відмітив у своєму виступі член ради товариства “Промінь” Олександр Завальний, ювілейні шевченківські дати відзначали і в дореволюційний час. Починаючи з 1911 року. Тоді, до 50-річчя з дня смерті великого поета і громадянина, самарський журналіст В. Ількин написав у газеті «Волжзьке слово» в статті “Одинокий поет”: «Т.Г. Шевченко по справедливості визнаний поетом світовим. Він знищив дрібний шовінізм у великоросійській інтелігенції, розвив національну ідею, чи не уперше своїм життям і творами довів право закріпаченого народу на життя, відкривши шлях ідеї абсолютного демократизму і гуманізму». А «Самарская газета для всех» у ті березневі дні писала, что Кобзар любим не тільки українцями, але і росіянами, тому що він – поет «всеслов’янський і належить усьому людству». Його твори допомагають виховувати «любов до людини і повагу до особистості»...
Очікувалося, що у Самару приїде особисто запрошений на Шевченківський ювілей відомий український поет і байкар, інженер-хімік із Тольятті, уродженець Ахтирки Григорій Яковенко, що не так давно видав у Санкт-Петербурзі свою книгу «Гнів і сміх» - збірник написаних у віршах історичних анекдотів про Кобзаря. (Про неї на початку року повідомила в своєму книжковому огляді Бібліотека української літератури в Москві). Але він не зміг взяти участь у цій зустрічі за станом свого здоров’я. Та його друг і товариш художник з міста Жигульовска Віктор Миргородський – автор унікальної, єдиної на всій території колишнього Радянського Союзу серії графічних робіт «Тарас Шевченко і Росія» представив учасникам і гостям Шевченківського свята нову книгу Григорія Яковенка, поява якої може стати подією в літературному житті всієї діаспори. Зовсім недавно у обласному місті Рівному на Україні вийшов його твір усього життя – не маюча аналогів анекдотична легенда, цілий великий роман у віршах “Козак Мамай серед монархів”, який фахівці вже прозвали новою “Енеїдою” (хоча “Мамай” значно більший за обсягом).
Вперше вона була презентована в лютому цього року Рівненською міською “Просвітою”, яка видала цю книгу в ВАТ “Рівненська друкарня” до 135-ї річниці свого товариства. Книгу цю фахівці сприйняли дуже схвально. Бо як 20 лютого ц.р. відмітила обласна газета “Вільне слово” в своїй публікації “І ожив козак Мамай”, автор зумів по-своєму глянути на улюбленого народного героя, із живим гумором і дотепністю розповісти про його хитромудрі дії і вчинки у найскладніших життєвих ситуаціях. До речі, режисер і драматург із Рівного, заслужений артист України Олексій Заворотній навіть попрохав дозволу на інсценізацію цієї новітньої української “Енеїди”.
В свою чергу художник та історик, уродженець дніпропетровського села і вчитель із селища Зольного м. Жигульовська Віктор Миргородський, виступаючи перед учасниками Шевченківського свята, поділився планами організувати Музей Кобзаря в Жигулях, у колишній тюрмі на Оренбурзькому тракті, по якому Шевченка везли на заслання із Петербургу чи в колишньому Усольському палаці графа Орлова-Давидова, що не має хазяїна і руйнується часом і людьми. Зараз п. Миргородський шукає спонсорів для реалізації своєї красивої і благородної ідеї.
Літературну програму свята прикрасив своїм виступом заслужений артист Росії Олег Свиридов, що народився і виріс на Полтавщині. Він чудово прочитав на прекрасній українській мові ліричний уривок із поеми Шевченка “Сон”. В день Шевченківського свята в Самарі свій 79-й день народження відмітила ветеран українського Центру, землячка Тараса Шевченка Галина Савченко. Вона натхненно виступила з декламацією великого уривка із улюбленої нею поеми Кобзаря “Утоплена” і отримала дружні, зворушливі вітання своїх друзів і колег.
Дипломант Всеросійського фестивалю-конкурсу українських колективів ім. А.Кошиця самодіяльний хор «Промінь» (художній керівник -випускниця Київської консерваторії Олена Прокопенко) представив свою нову роботу – велику вокально-поетичну композицію на слова великого Кобзаря України. Завершилось Шевченківське свято в Самарі великим концертом української народної пісні. Особливим успіхом у слухачів користувались виступи українських самодіяльних колективів і виконавців із сел області – ансамблю “Зорниця” і дитячого вокального колективу “Лелеченьки” Будинку культури села Миколаївки Волзького району, яким керує закохана в українську пісню чудова її виконавиця, енергійна і сильна жінка Галина Попова-Аніпченко, завдяки якій в її невеличкому селі вже двічі проводилось обласне свято української культури, і фольклорний сімейний колектив “Криничка” із села Преображенка Безенчукського району під керівництвом Наталки Шилової. Гості свята дружніми оплесками відмітили і виступ молодого вчителя музики самарської православної школи № 54 Бориса Косенка, який розповів про свої враження від перебування в закритому Шевченківському музеї-майстерні в Петербурзі і майстерно проспівав улюблену багатьма українцями пісню “Взяв би я бандуру”...
Ювілейне літературно-музичне свято “Великий Кобзар і самарці” привітали представники обласного керівництва і адміністрації м.Самари. Воно стало визначною подією для всієї української громадськості Самари і області, новим помітним кроком в діяльності Товариства “Промінь”.
Андрій БОНДАРЕНКО, Самарська регіональна громадська організація “Український національно-культурний центр “Промінь”
---------------------------------------
Незалежний вебсайт діаспори “Кобза - Українці Росії”
www.kobza.com.ua
----------------------------------------------------
В тему:
В Тольяттi шанують великого Кобзаря
Ювілей самарської “Веселки”
Самарський “Промінь”
“Шевченківський березень” на самарскій землі
Організатори ювілейного Шевченківського свята «Великий Кобзар і самарці» вирішили на цей раз, перш за все, представити губернській громадськості нинішніх самарських дослідників життя і творчості великого мислителя і поета слов’янського світу. Тому в головній бібліотеці губернії були зібрані і виступили з розповідями про зроблені ними «шевченківські» відкриття нинішні найбільш відомі самарські шевченкознавці із обласного центру, Тольятті і Жигульовська.
Передмовою для виступу голови обласного українського національно-культурного центру “Промінь”, професійного літератора і дослідника Олександра Лазаревського став віршований лист Тараса Шевченка своєму “другу-брату” Федору Матвійовичу Лазаревському “Не додому вночі йдучи...”, відправлений Кобзарем в Оренбург із Косарала напередодні 1849 року, який майстерно прочитала ведуча Шевченківського вечора Марія Глушець. Діло в тому, що Олександр Олександрович виконав завіт першого президента України, дійсного члена Академії наук СРСР Михайла Грушевського і написав за останні 30 років велике літературно-біографічне дослідження про близьких друзів Кобзаря – 6 братів Лазаревських, своїх прадідів. Цілу серію родинної мемуаристики із 9 книжок, із яких вже 5 їм видані на протязі останнього п’ятиріччя – з 1998 по 2004 роки. Почалася ця літературно-історична серія документальною повістю “Шевченко та Лазаревські”. А буквально у лютому цього року – напередодні Шевченківських свят – в Самарі коштом голови обласного українського товариства вийшла в світ його чергова велика робота - “Спогади Матвія та Олександра Лазаревських”: “Пам’яті мої Pro domo sua. Мемуарна хроніка (XVIII – XIX ст.)”. Олександр Олександрович присвятив цю свою нову книгу до 170-річчя з дня народження свого прадіда – видатного українського історика Олександра Матвійовича Лазаревського.
А відомий самарський краєзнавець, головний бібліограф Самарської обласної універсальної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури Росії Олександр Завальний, автор відомої далеко за межами області унікальної трилогії “Українці Самарщини”, познайомив гостей свята з цікавими уривками і оцінками творчості Кобзаря із своєї нової праці – наукового дослідження «Тарас Шевченко і Самара». Не дивлячись на те, що з волі імператора Росії Миколи I опальний поет-демократ, дійсний член Російської Академії мистецтв був підданий тяжкому покаранню і провів 10 років у солдатському засланні, у Самарі, яку Кобзар під час перебування в нашому місті назвав «приволзьким Новим Орлеаном», як відмітив у своєму виступі член ради товариства “Промінь” Олександр Завальний, ювілейні шевченківські дати відзначали і в дореволюційний час. Починаючи з 1911 року. Тоді, до 50-річчя з дня смерті великого поета і громадянина, самарський журналіст В. Ількин написав у газеті «Волжзьке слово» в статті “Одинокий поет”: «Т.Г. Шевченко по справедливості визнаний поетом світовим. Він знищив дрібний шовінізм у великоросійській інтелігенції, розвив національну ідею, чи не уперше своїм життям і творами довів право закріпаченого народу на життя, відкривши шлях ідеї абсолютного демократизму і гуманізму». А «Самарская газета для всех» у ті березневі дні писала, что Кобзар любим не тільки українцями, але і росіянами, тому що він – поет «всеслов’янський і належить усьому людству». Його твори допомагають виховувати «любов до людини і повагу до особистості»...
Очікувалося, що у Самару приїде особисто запрошений на Шевченківський ювілей відомий український поет і байкар, інженер-хімік із Тольятті, уродженець Ахтирки Григорій Яковенко, що не так давно видав у Санкт-Петербурзі свою книгу «Гнів і сміх» - збірник написаних у віршах історичних анекдотів про Кобзаря. (Про неї на початку року повідомила в своєму книжковому огляді Бібліотека української літератури в Москві). Але він не зміг взяти участь у цій зустрічі за станом свого здоров’я. Та його друг і товариш художник з міста Жигульовска Віктор Миргородський – автор унікальної, єдиної на всій території колишнього Радянського Союзу серії графічних робіт «Тарас Шевченко і Росія» представив учасникам і гостям Шевченківського свята нову книгу Григорія Яковенка, поява якої може стати подією в літературному житті всієї діаспори. Зовсім недавно у обласному місті Рівному на Україні вийшов його твір усього життя – не маюча аналогів анекдотична легенда, цілий великий роман у віршах “Козак Мамай серед монархів”, який фахівці вже прозвали новою “Енеїдою” (хоча “Мамай” значно більший за обсягом).
Вперше вона була презентована в лютому цього року Рівненською міською “Просвітою”, яка видала цю книгу в ВАТ “Рівненська друкарня” до 135-ї річниці свого товариства. Книгу цю фахівці сприйняли дуже схвально. Бо як 20 лютого ц.р. відмітила обласна газета “Вільне слово” в своїй публікації “І ожив козак Мамай”, автор зумів по-своєму глянути на улюбленого народного героя, із живим гумором і дотепністю розповісти про його хитромудрі дії і вчинки у найскладніших життєвих ситуаціях. До речі, режисер і драматург із Рівного, заслужений артист України Олексій Заворотній навіть попрохав дозволу на інсценізацію цієї новітньої української “Енеїди”.
В свою чергу художник та історик, уродженець дніпропетровського села і вчитель із селища Зольного м. Жигульовська Віктор Миргородський, виступаючи перед учасниками Шевченківського свята, поділився планами організувати Музей Кобзаря в Жигулях, у колишній тюрмі на Оренбурзькому тракті, по якому Шевченка везли на заслання із Петербургу чи в колишньому Усольському палаці графа Орлова-Давидова, що не має хазяїна і руйнується часом і людьми. Зараз п. Миргородський шукає спонсорів для реалізації своєї красивої і благородної ідеї.
Літературну програму свята прикрасив своїм виступом заслужений артист Росії Олег Свиридов, що народився і виріс на Полтавщині. Він чудово прочитав на прекрасній українській мові ліричний уривок із поеми Шевченка “Сон”. В день Шевченківського свята в Самарі свій 79-й день народження відмітила ветеран українського Центру, землячка Тараса Шевченка Галина Савченко. Вона натхненно виступила з декламацією великого уривка із улюбленої нею поеми Кобзаря “Утоплена” і отримала дружні, зворушливі вітання своїх друзів і колег.
Дипломант Всеросійського фестивалю-конкурсу українських колективів ім. А.Кошиця самодіяльний хор «Промінь» (художній керівник -випускниця Київської консерваторії Олена Прокопенко) представив свою нову роботу – велику вокально-поетичну композицію на слова великого Кобзаря України. Завершилось Шевченківське свято в Самарі великим концертом української народної пісні. Особливим успіхом у слухачів користувались виступи українських самодіяльних колективів і виконавців із сел області – ансамблю “Зорниця” і дитячого вокального колективу “Лелеченьки” Будинку культури села Миколаївки Волзького району, яким керує закохана в українську пісню чудова її виконавиця, енергійна і сильна жінка Галина Попова-Аніпченко, завдяки якій в її невеличкому селі вже двічі проводилось обласне свято української культури, і фольклорний сімейний колектив “Криничка” із села Преображенка Безенчукського району під керівництвом Наталки Шилової. Гості свята дружніми оплесками відмітили і виступ молодого вчителя музики самарської православної школи № 54 Бориса Косенка, який розповів про свої враження від перебування в закритому Шевченківському музеї-майстерні в Петербурзі і майстерно проспівав улюблену багатьма українцями пісню “Взяв би я бандуру”...
Ювілейне літературно-музичне свято “Великий Кобзар і самарці” привітали представники обласного керівництва і адміністрації м.Самари. Воно стало визначною подією для всієї української громадськості Самари і області, новим помітним кроком в діяльності Товариства “Промінь”.
Андрій БОНДАРЕНКО, Самарська регіональна громадська організація “Український національно-культурний центр “Промінь”
---------------------------------------
Незалежний вебсайт діаспори “Кобза - Українці Росії”
www.kobza.com.ua
----------------------------------------------------
В тему:
В Тольяттi шанують великого Кобзаря
Ювілей самарської “Веселки”
Самарський “Промінь”
“Шевченківський березень” на самарскій землі
Останні записи