Новий випуск часопису “Сварог”
04/01/2003 - 23:56
Новий випуск часопису “Сварог”
Світ
релігіяhttps://www.ar25.org/node/909
Випуск добре проілюстрований з кольоровою вкладкою, на якій вміщений український язичницький календар Коло Свароже на 7511 літо від Трипільської доби (2003 р.). Часопис має чітку структурованість рубрик, серед яких: “Новини”, “Богознавство”, “Книжковий огляд”, “Коло Свароже”, “Во врем’я оне”, “Велесич” та “Бий, Перуне!”.
Цей випуск знаменитий тим, що у ньому подано ряд важливих, і вже історичних, повідомлень. Так перша сторінка рубрики “Новини” повідомляє нам про величну подію в духовному житті українців — заснування Об’єднанням рідновірів України Ордену Святослава Хороброго як відзнаки за особливі заслуги у Відродженні Української Рідної Віри. Вміщено Указ про заснування Ордену та його Опис. Його зображення подане на кольоровій обкладинці журналу. Так само у кольорі і вже у повному вигляді воно подане на другій сторінці обкладинки, де також вміщена і світлина, на якій поруч з Верховною Волхвинею України Зореславою стоять перші достойники Ордена Святослава Хороброго — український письменник Іван Білик та видавець Сергій Данилов. Внизу першої сторінки рубрики “Новини” подається невеличке повідомлення, що держава зі свого боку також намагається не забувати славетного українського князя: Національний банк України ввів у обіг срібну монету “Святослав” номіналом 10 гривень. Монета продовжує серію “Княжа Україна”.
“УДАР зареєстровано” — під таким заголовком починається повідомлення наступної сторінки “Новин”. З нього дізнаємося, що від тепер українські язичники вже мають свою, визнану державою, Духовну Академію рідновірів України, яку заснувало Об’єднання рідновірів України (ОРУ) як вищий навчальний заклад для підготовки Священнослужителів Української Рідної Віри. 25 червня 2002 року Академія зареєстрована Державним Комітетом у справах релігій і культів. Вона має два факультети: богословський і жрецький. У липні цього ж року Академія здійснила набір перших своїх слухачів.
23 – 25 серпня 7509 літа від Трипілля у Києві проходив ІІ Собор Рідновірів України ѕ про це йдеться у повідомленні Вогнедара Шапошника “Нова нагорода ѕ Орден Святослава Хороброго”. Під час урочистого відкриття Собору Орденом Святослава Хороброго були нагороджені перші його достойники: Великий Волхв Української Рідної Віри, професор Володимир Шаян (посмертно), Достойний Старший проповідник Рідної Віри Мирослав Ситник, рідновір Яр Голубицький та вже згадувані Іван Білик і Сергій Данилов. Тут же подається й текст Відозви ІІ Всеукраїнського Собору Рідновірів України, в якому зокрема наголошується, що “Україна, не зважаючи на свою економічну відсталість від європейських держав, однак, не відстає від світових духовно-культурних процесів. Ми розуміємо, що Відродження нації не може бути завершене без Відродження її власної Віри!” “Патріотична ідеологія Рідної Віри, що протистоїть глобалізації, сьогодні може стати основою державної ідеології України, якщо уряд України ставить за мету побудову справді національної держави”.
Підсилює вищезазначене опублікований виступ Голови Об’єднання Рідновірів України Галини Лозко на VIII Зборі партії Державна Самостійність України. З нього читачу стає зрозуміло, що нині справжніми українськими Правими можуть бути лише українські язичники: “Нині змінилося навіть саме поняття націоналіста: називати себе українським націоналістом і поклонятися ізраїльським “святим”, яких поширюють через християнство, означає ѕ або етнічного метиса, або розумову неповноцінність”. “Нині є тільки Права Ідея! І тільки на засадах Рідної Віри можна досягти справді Державної Самостійності України! Від цього буде залежати й майбутнє всієї української нації! Я вживаю слово “нація” в його правдивому значенні ѕ кровноспоріднена спільнота, яка має власну територію проживання (Рідну землю), власну мову спілкування (Рідну Мову) і власну релігію та звичаї (Рідну Віру)”.
Продовжує рубрику “Новин” ряд статей, присвячених діяльності достойників Ордену Святослава Хороброго. Так Світозар Курінний у статті “Волинський достойник Святослава Хороброго” повідомляє про ще одного Лицаря Ордену Святослава ѕ Миколу Павловича Куделю, члена ОУН, колишнього політв’язня таборів і тюрем Польщі та СРСР, великого подвижника, шевченкознавця, Лауреата премії “Одержимість”. Микола Павлович вірує в Українських Богів і все життя боровся за незалежність України. Рідновіри України гідно вшанували духовний подвиг свого Побратима: Указом Священної Ради ОРУ від 24 листопада 2001 року Микола Куделя нагороджений Орденом Святослава Хороброго. Нагороду вручила Верховна Волхвиня України Зореслава 7 грудня у селі Буяні Волинської області.
Про патріотичну діяльність українського видавця Сергія Данилова та українсько-литовського видавництва “Такі справи”, яке він очолює, у своїй статті “Патріот-видавець” оповідає Анатолій Богород.
Продукцію видавництва “Такі справи” пам’ятає кожний український патріот з перших років боротьби за Незалежність України початку 1990-х. Так, відомий серед українців усього світу перший історичний календар “Від Русі до України. З історії державності”, на якому були зображені портрети всіх державних провідників Русі-України від князів Рюриковичів до М. Грушевського й С. Петлюри. Це також і спільний тематичний випуск часописів “Індоєвропа” і “Такі справи” під назвою “Дажбожі онуки”, і науковий календар-гербовник “Герби та землі України”. Це і видання духовної язичницької літератури як “Волховник. Правослов”, часописи “Сварог” і спільний спеціальний випуск часописів “Сварог” і “Такі справи” ѕ “Велесова Книга. Волховник” у перекладі Галини Лозко.
Автор не обминає увагою і того, а яку ж оцінку надає діяльності “Таких справ” держава? Виявляється, що “у наш буремний час і сьогоді не припиняються напади “власть імущих” на патріотичне видавництво. У лютому 2002 за принципову державницьку позицію у передвиборній кампанії видавництво “Такі справи” було піддане обшукам, а його працівники ѕ допитам, тиску та шантажу з боку Державної податкової адміністрації. Такі дії, на думку Сергія Данилова, носять явно замовлений і прихований політичний характер.
За значний внесок у поширення ідей Рідної Віри, багатогранну видавничо-патріотичну діяльність Сергій Данилов удостоєний високої нагороди Української Рідної Віри ѕ Ордена Святослава Хороброго. На срібному тлі Ордена викарбоване Святославове гасло: “Іду на ви!” ѕ гасло воїна, лицаря. Саме такому принципу слідує і Сергій Данилов”, ѕ стверджується у статті.
У розмові з В. Шапошником про свій життєвий і творчий шлях розповідає достойник Ордену Святослава Хороброго, найулюбленіший і найшанованіший серед українців-рідновірів український письменник, автор знаменитого історичного роману “Меч Арея” Іван Білик. Поруч з інтерв’ю редакція часопису помістила уривок з не менш відомого його роману “Похорон Богів” ѕ “Місяця грудня на Різдво”.
Окрім радісних повідомлень у часописі вміщено і два сумні: 17 травня 7510 літа від Трипілля (2002) відійшла на Луки Сварожі Лідія Степанівна Тимошенко, українська поетеса і громадська діячка, відома на еміґрації під літературним псевдонімом Лариса Мурович. Світлій пам’яті Лариси Мурович присвячена стаття-некролог Галини Лозко “Героїчно посвячена”.
Непоправною втратою для всього українського язичницького мистецького світу став несподіваний перехід на Луки Сварожі і відомого рідновірського митця Сергія Танадайчука. Своїми роздумами про творчу спадщину Сергія ділиться талановита українська поетеса Вогнедана Ралко у статті “І дерево ставало птахом…”.
Наступну рубрику ѕ “Богознавство” ѕ відкриває основоположна праця Г. Лозко: “Арійський політеїзм і семітський монотеїзм як протилежні світоглядні системи”. Довгождана. Це на неї українці чекали тисячу років з того часу, як посіпаки князя-зрадника Володимира скинули, б’ючи, священне дерев’яне зображення Бога Перуна у Дніпро, а разом з ним, спалюючи і топлячи, ѕ увесь арійський світогляд. І це вона стала дороговказом для живих і буде ним для ще ненароджених українців. Це, власне, і є вихід з духовного болота, в яке ввергло нас юдохристиянство! Закликаю усіх українців, хто так довго чекав на появу справжньої Національної Ідеї, прочитати цю статтю “від титли до титли”! У ній авторка пояснює багато явищ, що відбуваються з українцями стільки століть на тлі історії всієї Європи: “Два тисячоліття людство витратило на пошуки штучних універсальних систем, нав’язаних йому семітським плем’ям, і сьогодні ми з великим сумом спостерігаємо самознищення білої раси на Землі. Статистика свідчить, що нині у світі 132 млн. язичників. З них 30 млн. — в Азії і 100 млн. — в Африці. У той же час у Європі лише 0,2 млн. язичників, які існують у середовищі 540 млн. войовничих християн, тобто людей, ментально неспроможних оцінити нав’язані їм штучні “цінності”. Чи не тому метиси і мулати перемагають чисельно навіть у європейських державах (пор., напр., Францію)?”
Не менш вагомим є і наукове доведення Волхвинею Зореславою “Священного смислу Присяги на тлі суспільного хаосу”. З нього дізнаємося, що для арійця Присяга на вірність своєму провіднику, своєму народу завжди була священною, переступ якої для нього означав смерть не лише фізичну, а й духовну! Чого аж ніяк не скажеш про семітів та сучасних “юд” ѕ зрадників Присяги, які так старанно намагаються видавати себе за українців. Власне про таких і йдеться на останній сторінці часопису.
Для практичного використання священикам Української Рідної Віри поданий реконструйований Волхвинею Зореславою обряд посвячення новонародженого.
Нові видання рідновірам пропонує рубрика “Книжковий огляд”. Серед них ѕ видання, автором і упорядником яких є Галина Лозко і які можна придбати, звернувшись безпосередньо за адресою, вказаною в кінці кожної замітки про видання. Це “Велесова Книга. Волховник”, “Волховник. Правослов”, “Етнологія України”. А також ѕ видання інших авторів, таких, як Григорій Клочек “Світ Велесової Книги”, Варг Вікернес “Речи Варга” (переклад з норвезької), Анатолій Колодний “РУНВіра”, Багдасаров Р. “Свастика: священный символ”, Авдєєв В. Б. “Метафизическая антропология”.
Рубрику “Коло Свароже” починає стаття Г. Лозко “Основи Українського Календаря”, яка знайомить читачів з методологічними принципами реконструкції язичницького календаря Української Рідної Віри. У кольоровій вставці, поміщеній посередині часопису, подається Коло Свароже на 7511 літо. Календар подано за всіма правилами протікання українського язичницького 7511 літа. Тобто від березня 2003 до березня 2004. Оформлене Коло Свароже унікальними світлинами, зробленими під час вшанування українськими язичницями Богинь Рожаниць 8-9 вересня 7510 літа. Зворотній бік календаря містить картини художника Віктора Пруса. Завершує рубрику ѕ Зоряний Календар свят Кола Сварожого на 7510 – 7511 літа від Трипілля.
До рубрики “Во время оне” увійшли також цікаві матеріали. Це дослідження професійного етнографа Олександра Найдена “Народні ляльки середньої Наддніпрянщини: іконографія, семантика, обрядово-фольклорні аналогії” та нові сенсаційні відомості про справжнє місце захоронення нашого славетного князя Святослава Хороброго, про які розповідає директор Запорізького краєзнавчого музею Георгій Шаповалов у статті “Могила Святослава в центрі Запоріжжя”, яку опубліковано з нагоди 1030-ліття з дня загибелі Великого Князя. Нагадаю, що за офіційною історичною версією, імовірним місцем загибелі Святослава вважається урочище Чорна Скеля, що на північному березі острова Хортиця, але про місце поховання князя історикам не було відомо довгий час, оскільки християнські літописці не вважали за потрібне вказувати про це місце у своїх літописах. Дніпрогесівська історико-археологічна експедиція 1930 року, матеріали якої більшовиками ретельно приховувалися і до цього часу не були відомі широкому загалу науковців, проливає світло на досі затемнену сторінку нашої славної і звитяжної історії.
Досить об’ємною вийшла рубрика “Велесич”. Вона починається з прозового твору Мирослави Горностаєвої. Цього разу часопис “Сварог” подає її язичницьку історичну повість “Світовидові коні”. Це вже друга історична повість письменниці, яка вперше публікується в нашому часописі (попередній, “Дажбожа криниця”, був надрукований у часописі “Сварог”, ч. 11-12). У творі оповідається про запеклу, героїчну боротьбу балтійських слов’ян-язичників проти християн-хрестоносців та про загибель 1168 року однієї з останніх слов’янських язичницьких твердинь ѕ Святині Аркони, що була на острові Руян (нині ѕ о. Рюґен, Німеччина) у Балтійському морі.
Продовжують “Велесич” поетичні твори Буяна та Вогнедани Ралко. Гість нашого часопису Буян (Павло Тулаєв ѕ редактор дружнього російського часопису “Атеней”) представляє язичницькі слави Богам написані в класичній (гекзаметр) та народно-поетичній манері. Дивовижні язичницькі вірші Вогнедани вже не раз публікувалися на сторінках “Сварога”. Вони вражають своєю глибиною і витонченістю. Вони спонукають читача замислитися над своїм буттям і поглянути з минулого в майбутнє. Такі вірші може писати лише українська язичниця! Такою, власне, і має бути українська язичницька поезія!
Рубрика “Бий, Перуне, бий!” повністю присвячена критиці біблійного юдейського нацизму, яка побудована на самих лише цитатах з Біблії без коментарів. Про значення цих текстів сьогодні відомо кожному рідновіру, однак ці матеріали корисні для інтелектуальної роботи зашорених християн. Бажаємо їм пошвидше позбуватися кайданів біблійної думки. А завершує часопис на 3 і 4 сторінках обкладинки добірка світлин, зроблених під час обрядів та свят Української Рідної Віри.
Українці! Читайте й поширюйте Всеукраїнський язичницький часопис “Сварог” — часопис українців про українців і для українців, що веде непримиренну боротьбу із залишками духовного рабства в Україні.
Часопис можна придбати, замовивши його через пошту (поштова адреса редакції “Сварога”: Галині Лозко, до запитання, м. Київ-61, 03061, Україна), попередньо дізнавшись про вартість того примірника, який замовляєте, по редакційному телефону: (044) 488-61-25.
В тему:
Творчий вечір “Атенея” і “Сварога” в Москві
Цей випуск знаменитий тим, що у ньому подано ряд важливих, і вже історичних, повідомлень. Так перша сторінка рубрики “Новини” повідомляє нам про величну подію в духовному житті українців — заснування Об’єднанням рідновірів України Ордену Святослава Хороброго як відзнаки за особливі заслуги у Відродженні Української Рідної Віри. Вміщено Указ про заснування Ордену та його Опис. Його зображення подане на кольоровій обкладинці журналу. Так само у кольорі і вже у повному вигляді воно подане на другій сторінці обкладинки, де також вміщена і світлина, на якій поруч з Верховною Волхвинею України Зореславою стоять перші достойники Ордена Святослава Хороброго — український письменник Іван Білик та видавець Сергій Данилов. Внизу першої сторінки рубрики “Новини” подається невеличке повідомлення, що держава зі свого боку також намагається не забувати славетного українського князя: Національний банк України ввів у обіг срібну монету “Святослав” номіналом 10 гривень. Монета продовжує серію “Княжа Україна”.
“УДАР зареєстровано” — під таким заголовком починається повідомлення наступної сторінки “Новин”. З нього дізнаємося, що від тепер українські язичники вже мають свою, визнану державою, Духовну Академію рідновірів України, яку заснувало Об’єднання рідновірів України (ОРУ) як вищий навчальний заклад для підготовки Священнослужителів Української Рідної Віри. 25 червня 2002 року Академія зареєстрована Державним Комітетом у справах релігій і культів. Вона має два факультети: богословський і жрецький. У липні цього ж року Академія здійснила набір перших своїх слухачів.
23 – 25 серпня 7509 літа від Трипілля у Києві проходив ІІ Собор Рідновірів України ѕ про це йдеться у повідомленні Вогнедара Шапошника “Нова нагорода ѕ Орден Святослава Хороброго”. Під час урочистого відкриття Собору Орденом Святослава Хороброго були нагороджені перші його достойники: Великий Волхв Української Рідної Віри, професор Володимир Шаян (посмертно), Достойний Старший проповідник Рідної Віри Мирослав Ситник, рідновір Яр Голубицький та вже згадувані Іван Білик і Сергій Данилов. Тут же подається й текст Відозви ІІ Всеукраїнського Собору Рідновірів України, в якому зокрема наголошується, що “Україна, не зважаючи на свою економічну відсталість від європейських держав, однак, не відстає від світових духовно-культурних процесів. Ми розуміємо, що Відродження нації не може бути завершене без Відродження її власної Віри!” “Патріотична ідеологія Рідної Віри, що протистоїть глобалізації, сьогодні може стати основою державної ідеології України, якщо уряд України ставить за мету побудову справді національної держави”.
Підсилює вищезазначене опублікований виступ Голови Об’єднання Рідновірів України Галини Лозко на VIII Зборі партії Державна Самостійність України. З нього читачу стає зрозуміло, що нині справжніми українськими Правими можуть бути лише українські язичники: “Нині змінилося навіть саме поняття націоналіста: називати себе українським націоналістом і поклонятися ізраїльським “святим”, яких поширюють через християнство, означає ѕ або етнічного метиса, або розумову неповноцінність”. “Нині є тільки Права Ідея! І тільки на засадах Рідної Віри можна досягти справді Державної Самостійності України! Від цього буде залежати й майбутнє всієї української нації! Я вживаю слово “нація” в його правдивому значенні ѕ кровноспоріднена спільнота, яка має власну територію проживання (Рідну землю), власну мову спілкування (Рідну Мову) і власну релігію та звичаї (Рідну Віру)”.
Продовжує рубрику “Новин” ряд статей, присвячених діяльності достойників Ордену Святослава Хороброго. Так Світозар Курінний у статті “Волинський достойник Святослава Хороброго” повідомляє про ще одного Лицаря Ордену Святослава ѕ Миколу Павловича Куделю, члена ОУН, колишнього політв’язня таборів і тюрем Польщі та СРСР, великого подвижника, шевченкознавця, Лауреата премії “Одержимість”. Микола Павлович вірує в Українських Богів і все життя боровся за незалежність України. Рідновіри України гідно вшанували духовний подвиг свого Побратима: Указом Священної Ради ОРУ від 24 листопада 2001 року Микола Куделя нагороджений Орденом Святослава Хороброго. Нагороду вручила Верховна Волхвиня України Зореслава 7 грудня у селі Буяні Волинської області.
Про патріотичну діяльність українського видавця Сергія Данилова та українсько-литовського видавництва “Такі справи”, яке він очолює, у своїй статті “Патріот-видавець” оповідає Анатолій Богород.
Продукцію видавництва “Такі справи” пам’ятає кожний український патріот з перших років боротьби за Незалежність України початку 1990-х. Так, відомий серед українців усього світу перший історичний календар “Від Русі до України. З історії державності”, на якому були зображені портрети всіх державних провідників Русі-України від князів Рюриковичів до М. Грушевського й С. Петлюри. Це також і спільний тематичний випуск часописів “Індоєвропа” і “Такі справи” під назвою “Дажбожі онуки”, і науковий календар-гербовник “Герби та землі України”. Це і видання духовної язичницької літератури як “Волховник. Правослов”, часописи “Сварог” і спільний спеціальний випуск часописів “Сварог” і “Такі справи” ѕ “Велесова Книга. Волховник” у перекладі Галини Лозко.
Автор не обминає увагою і того, а яку ж оцінку надає діяльності “Таких справ” держава? Виявляється, що “у наш буремний час і сьогоді не припиняються напади “власть імущих” на патріотичне видавництво. У лютому 2002 за принципову державницьку позицію у передвиборній кампанії видавництво “Такі справи” було піддане обшукам, а його працівники ѕ допитам, тиску та шантажу з боку Державної податкової адміністрації. Такі дії, на думку Сергія Данилова, носять явно замовлений і прихований політичний характер.
За значний внесок у поширення ідей Рідної Віри, багатогранну видавничо-патріотичну діяльність Сергій Данилов удостоєний високої нагороди Української Рідної Віри ѕ Ордена Святослава Хороброго. На срібному тлі Ордена викарбоване Святославове гасло: “Іду на ви!” ѕ гасло воїна, лицаря. Саме такому принципу слідує і Сергій Данилов”, ѕ стверджується у статті.
У розмові з В. Шапошником про свій життєвий і творчий шлях розповідає достойник Ордену Святослава Хороброго, найулюбленіший і найшанованіший серед українців-рідновірів український письменник, автор знаменитого історичного роману “Меч Арея” Іван Білик. Поруч з інтерв’ю редакція часопису помістила уривок з не менш відомого його роману “Похорон Богів” ѕ “Місяця грудня на Різдво”.
Окрім радісних повідомлень у часописі вміщено і два сумні: 17 травня 7510 літа від Трипілля (2002) відійшла на Луки Сварожі Лідія Степанівна Тимошенко, українська поетеса і громадська діячка, відома на еміґрації під літературним псевдонімом Лариса Мурович. Світлій пам’яті Лариси Мурович присвячена стаття-некролог Галини Лозко “Героїчно посвячена”.
Непоправною втратою для всього українського язичницького мистецького світу став несподіваний перехід на Луки Сварожі і відомого рідновірського митця Сергія Танадайчука. Своїми роздумами про творчу спадщину Сергія ділиться талановита українська поетеса Вогнедана Ралко у статті “І дерево ставало птахом…”.
Наступну рубрику ѕ “Богознавство” ѕ відкриває основоположна праця Г. Лозко: “Арійський політеїзм і семітський монотеїзм як протилежні світоглядні системи”. Довгождана. Це на неї українці чекали тисячу років з того часу, як посіпаки князя-зрадника Володимира скинули, б’ючи, священне дерев’яне зображення Бога Перуна у Дніпро, а разом з ним, спалюючи і топлячи, ѕ увесь арійський світогляд. І це вона стала дороговказом для живих і буде ним для ще ненароджених українців. Це, власне, і є вихід з духовного болота, в яке ввергло нас юдохристиянство! Закликаю усіх українців, хто так довго чекав на появу справжньої Національної Ідеї, прочитати цю статтю “від титли до титли”! У ній авторка пояснює багато явищ, що відбуваються з українцями стільки століть на тлі історії всієї Європи: “Два тисячоліття людство витратило на пошуки штучних універсальних систем, нав’язаних йому семітським плем’ям, і сьогодні ми з великим сумом спостерігаємо самознищення білої раси на Землі. Статистика свідчить, що нині у світі 132 млн. язичників. З них 30 млн. — в Азії і 100 млн. — в Африці. У той же час у Європі лише 0,2 млн. язичників, які існують у середовищі 540 млн. войовничих християн, тобто людей, ментально неспроможних оцінити нав’язані їм штучні “цінності”. Чи не тому метиси і мулати перемагають чисельно навіть у європейських державах (пор., напр., Францію)?”
Не менш вагомим є і наукове доведення Волхвинею Зореславою “Священного смислу Присяги на тлі суспільного хаосу”. З нього дізнаємося, що для арійця Присяга на вірність своєму провіднику, своєму народу завжди була священною, переступ якої для нього означав смерть не лише фізичну, а й духовну! Чого аж ніяк не скажеш про семітів та сучасних “юд” ѕ зрадників Присяги, які так старанно намагаються видавати себе за українців. Власне про таких і йдеться на останній сторінці часопису.
Для практичного використання священикам Української Рідної Віри поданий реконструйований Волхвинею Зореславою обряд посвячення новонародженого.
Нові видання рідновірам пропонує рубрика “Книжковий огляд”. Серед них ѕ видання, автором і упорядником яких є Галина Лозко і які можна придбати, звернувшись безпосередньо за адресою, вказаною в кінці кожної замітки про видання. Це “Велесова Книга. Волховник”, “Волховник. Правослов”, “Етнологія України”. А також ѕ видання інших авторів, таких, як Григорій Клочек “Світ Велесової Книги”, Варг Вікернес “Речи Варга” (переклад з норвезької), Анатолій Колодний “РУНВіра”, Багдасаров Р. “Свастика: священный символ”, Авдєєв В. Б. “Метафизическая антропология”.
Рубрику “Коло Свароже” починає стаття Г. Лозко “Основи Українського Календаря”, яка знайомить читачів з методологічними принципами реконструкції язичницького календаря Української Рідної Віри. У кольоровій вставці, поміщеній посередині часопису, подається Коло Свароже на 7511 літо. Календар подано за всіма правилами протікання українського язичницького 7511 літа. Тобто від березня 2003 до березня 2004. Оформлене Коло Свароже унікальними світлинами, зробленими під час вшанування українськими язичницями Богинь Рожаниць 8-9 вересня 7510 літа. Зворотній бік календаря містить картини художника Віктора Пруса. Завершує рубрику ѕ Зоряний Календар свят Кола Сварожого на 7510 – 7511 літа від Трипілля.
До рубрики “Во время оне” увійшли також цікаві матеріали. Це дослідження професійного етнографа Олександра Найдена “Народні ляльки середньої Наддніпрянщини: іконографія, семантика, обрядово-фольклорні аналогії” та нові сенсаційні відомості про справжнє місце захоронення нашого славетного князя Святослава Хороброго, про які розповідає директор Запорізького краєзнавчого музею Георгій Шаповалов у статті “Могила Святослава в центрі Запоріжжя”, яку опубліковано з нагоди 1030-ліття з дня загибелі Великого Князя. Нагадаю, що за офіційною історичною версією, імовірним місцем загибелі Святослава вважається урочище Чорна Скеля, що на північному березі острова Хортиця, але про місце поховання князя історикам не було відомо довгий час, оскільки християнські літописці не вважали за потрібне вказувати про це місце у своїх літописах. Дніпрогесівська історико-археологічна експедиція 1930 року, матеріали якої більшовиками ретельно приховувалися і до цього часу не були відомі широкому загалу науковців, проливає світло на досі затемнену сторінку нашої славної і звитяжної історії.
Досить об’ємною вийшла рубрика “Велесич”. Вона починається з прозового твору Мирослави Горностаєвої. Цього разу часопис “Сварог” подає її язичницьку історичну повість “Світовидові коні”. Це вже друга історична повість письменниці, яка вперше публікується в нашому часописі (попередній, “Дажбожа криниця”, був надрукований у часописі “Сварог”, ч. 11-12). У творі оповідається про запеклу, героїчну боротьбу балтійських слов’ян-язичників проти християн-хрестоносців та про загибель 1168 року однієї з останніх слов’янських язичницьких твердинь ѕ Святині Аркони, що була на острові Руян (нині ѕ о. Рюґен, Німеччина) у Балтійському морі.
Продовжують “Велесич” поетичні твори Буяна та Вогнедани Ралко. Гість нашого часопису Буян (Павло Тулаєв ѕ редактор дружнього російського часопису “Атеней”) представляє язичницькі слави Богам написані в класичній (гекзаметр) та народно-поетичній манері. Дивовижні язичницькі вірші Вогнедани вже не раз публікувалися на сторінках “Сварога”. Вони вражають своєю глибиною і витонченістю. Вони спонукають читача замислитися над своїм буттям і поглянути з минулого в майбутнє. Такі вірші може писати лише українська язичниця! Такою, власне, і має бути українська язичницька поезія!
Рубрика “Бий, Перуне, бий!” повністю присвячена критиці біблійного юдейського нацизму, яка побудована на самих лише цитатах з Біблії без коментарів. Про значення цих текстів сьогодні відомо кожному рідновіру, однак ці матеріали корисні для інтелектуальної роботи зашорених християн. Бажаємо їм пошвидше позбуватися кайданів біблійної думки. А завершує часопис на 3 і 4 сторінках обкладинки добірка світлин, зроблених під час обрядів та свят Української Рідної Віри.
Українці! Читайте й поширюйте Всеукраїнський язичницький часопис “Сварог” — часопис українців про українців і для українців, що веде непримиренну боротьбу із залишками духовного рабства в Україні.
Часопис можна придбати, замовивши його через пошту (поштова адреса редакції “Сварога”: Галині Лозко, до запитання, м. Київ-61, 03061, Україна), попередньо дізнавшись про вартість того примірника, який замовляєте, по редакційному телефону: (044) 488-61-25.
В тему:
Творчий вечір “Атенея” і “Сварога” в Москві
Останні записи