mc_life's blog

Всеукраїнський ленінопад звільнив чимало місць для вшанування власних історичних постатей та подій. Проте, коли доходить до діла, часто-густо доводиться чути суперечки про те, наскільки значимим був той чи інший персонаж для нашої історії, наскільки позитивним був його внесок в розбудову Української Держави.

Нагадаю, до нинішнього складу Верховної Ради потрапили лише 6 політичних партій, 5 з яких створені, де-факто, перед самими виборами. Звісно, їх не можна було вважати справжніми партіями, адже вони не мали ані членів, ані партійних організацій. Чи змінилась ситуація сьогодні? Чи готуються нові партії до місцевих виборів? Чи «мобілізують» безхозних активістів до своїх лав? Спробую проаналізувати на прикладі кіровоградського політикуму.

На що ж сподівається Москва сьогодні, коли свідомо йде на конфронтацію зі значно сильнішим супротивником? На кого вона розраховує? Кого вважає своїм союзником? Хто увійде до нового «Троїстого союзу»? Спробуємо знайти відповіді на ці непрості питання.

Справжні реформи можуть змінити ситуацію в державі, коли форма дорожча за зміст, а імітація важливіша за роботу. Чорне має нарешті стати чорним, а біле – білим. Із совком необхідно покінчити раз і назавжди.

Результати 2-ї світової показали, що тоталітаризм можна витравити з державного організму лише в результаті окупації демократичними країнами… Німеччина, Італія та Японія – яскраві приклади. Військову загрозу для світу треба, не зволікаючи, знешкодити у Москві.

Коли заходить мова про українські ліві партії, у більшості одразу виникає асоціація з Компартією Симоненка та Соцпартією Мороза. Більш обізнані в політиці люди можуть згадати ще Прогресивну соцпартію (Вітренко), Народну партію Литвина, Соціал-демократів Медведчука… а якщо взяти список політичних партій, зареєстрованих Мінюстом, то знайдемо сотні організацій, що позиціонують себе лівими.

Прем’єр-міністр пообіцяв «все змінювати на марші». Мовляв, давайте проголосуємо що небудь, а через пару місяців внесемо зміни... А хіба не можна одразу проголосувати за якісний документ? Хіба не можна відповідальніше поставитись до програмних документів, до стратегії та тактики, приділити цьому більше часу, але зробити так, щоб потім не переробляти. Думаю, в нас більше немає часу марширувати не в той бік...

Окрім введення власних санкцій проти Росії, розриву дипломатичних стосунків, проведення ефективних військових операцій на території ворога, арештів зрадників України в середині держави і інших стандартних кроків, яких від влади чекає суспільство, ми можемо діяти нестандарто.

Уряд неминуче зіткнеться з організованим профспілковим рухом. Він виникне внаслідок самоорганізації, так, як виникли добровольчі батальйони та волонтерські організації, так, як виник Майдан… Застосовуючи будь-які репресивні дії до профспілкових активістів, влада і бізнес лише сприятимуть його розвитку і робитимуть його сильнішим.

Що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни). Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили.