Безпричинних явищ, як відомо, немає. «Політологи» і «експерти», звичайно, у своїй улюбленій манері «чешуть» про вибори. Що це якийсь там електорат вимагає у когось і таке інше. Це все, кажучи науково, «дурня собача».

Он у Латвії дійсно хтось там вимагав. Ну й що? Провели референдум. І у нас, якби народ вимагав, теж можна було провести. Але ж не провели. Чому? «Політологи» і «експерти» знову на весь голос будуть говорити про вибори, про те, що ось так вигідно цим, а інакше – вигідно іншим. Хтось нагадує, що з точки формальної логіки боротися за російську мову в Україні – це повний маразм. Навіщо це робити тут з такими зусиллями, запалом і навіть із сльозогінним газом, коли в тій же Росії лише одна російська державна мова в багатонаціональній країні.

А ось для «глупих хахлов» краще, щоб було багато. І чим більше. тим краще. Що нам російська Дума і сказала. В них, бачте, одна мова. І це добре. А в нас в кожному місті буде своя. І це вже краще для нас. Хоча дехто в нас про це ще не знає. Ось для таких «нєпонятлівих» Дума і зробила заяву. Тепер знатимемо.

І що воно тим борцям «за язик» нейметься. Їхали б собі до Росії і слухали російську мову цілодобово. Хоч триповерхову, хоч чотириповерхову. Тим більше, всім відомо саме росіянам, «дим отєчества нам сладок і пріятєн», а в Україні поклади торфу набагато менші, ніж в Росії. Але головне не те, зарплати в Росії вищі, ніж в Україні, стипендії, пенсії теж. Там простий лейтенант отримує більше 2 тис. доларів. Я вже не кажу про майора. І програма для повернення співвітчизників на історичну батьківщину в Росії діє. Дають безкоштовне житло, влаштовують на роботу. І ви знаєте скільки росіян повернулося до Росії з країн СНД і Балтії, де їх так страшно визискують? Аж 30 тис. за останні 10 років!

Не хочуть вони їхати до Росії, і край. Її, мать-радную, виявляється, краще любити віддалік. І чим далі, тим краще. Один борець «за язик», коли я йому нагадав, що можна продати в Києві його чотирикімнатну квартиру і купити за виручені гроші в Калузі п’ятикімнатну, дачу і дорогу машину, відповів мені, що він не дурень. Його сину 18 років, хлопця візьмуть до російської армії, пошлють на Північний Кавказ і він там загине. Ось така любов до Росії і російської мови.

Це «глупиє хахли» не знають, що війна на Північному Кавказі постійно розгорається. А росіяни через своїх родичів в Росії набагато більше поінформовані. Тому на майбутніх виборах, українці, пам’ятайте: ті партії, які виступають за той чи інший союз з Росією, є смертельними ворогами ваших дітей і онуків. Після того, як американці виведуть свої війська з Афганістану, Північний Кавказ спалахне з новою силою. І тоді «собіратєлі русскіх зємєль» пошлють ваших рідних захищати «Русский мир», про який так гарно співають попи УПЦ Московського патріархату.

Але це все про наслідки, про які теж ніхто не пише. Бо як будуть служити українські солдати в російській армії, якщо вони не знатимуть російської мови? Понял? Да?

А тепер до реальних причин цього, з дозволу сказати, закону. Чому такого закону немає більше в жодній мононаціональній країні світу? До речі, мононаціональність України цілком законна і легітимна, так як підтверджена переписом населення. Близько 80% населення нашої держави є етнічними українцями. А за класифікацією ООН мононаціональною державою є та, де одна нація складає 70 і більше відсотків населення. То як могло так трапитися, що в мононаціональній країні вперше у світовій історії прийняли такий ганебний закон? В чому причини цього, м’яко кажучи, дивовижного явища?

Для мене очевидно, що українці, якби вони знаходилися при владі в Україні, такого закону просто в принципі прийняти не могли. Його могли прийняти лише люди, яких в царській Росії називали «інородцями», а в СРСР «нацменами», тобто національними меншинами.

Подібний закон був в Південно-Африканській Республіці за часів апартеїду. В цій країні тоді менш як 20% біла національна меншина захопила владу і всіляко визискувала місцевих аборигенів. Тому й закони приймала під себе, а не під більшість Точно так і в Україні. Будучи мононаціональною державою, ще раз нагадаю, що у нас 80% населення українці, у владі вони представлені так, як африканці у ПАР. Президент у нас не етнічний українець, прем’єр-міністр теж, міністр науки і освіти - теж, оборони – теж, СБУ – теж.

Можна продовжувати і далі. Але навіщо? І так зрозуміло, що у вищих ешелонах влади етнічних українців майже немає. А те що їх там не 80% і останньому їжаку зрозуміло. Як на мене, причина прийняття такого ганебного мовного закону абсолютно обгрунтовано розкрита.

Якщо в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка китайські студенти протягом року засвоюють українську мову, виступають нею на семінарах, пишуть реферати і курсові, магістерські, а деякі «спеціалісти» в Україні так і не спромоглися за все своє життя її вивчити, то що ж ви хочете.

Якщо дехто з провідників «язика» навіть зовні виглядає як неандерталець, то хто ж тоді ті, які за таких людей будуть голосувати на наступних виборах? Голосуючи за провідників і партії «Русского міра» в Україні, ви своїми ж голосами пошлете своїх дітей і онуків, синів, зятів, братів на погибель на чергову «переможну» війну російського імперіалізму. І прийняття закону про мови, ще один конкретний крок у цьому напрямку. Так що пильнуйте, щоб на виборчих бюлетеня напроти окремих партій, які так люблять «язик», не почала виступати кров ваших близьких.

І останнє. Дві фракції парламенту голосували за закон про мови одностайно. Це Партія регіонів і комуністи, які входять до нинішньої правлячої коаліції і повністю несуть відповідальність за теперішню «стабільність». І зовсім не випадково. Ніде у світі такого не було і мабуть вже не буде,щоб комуністи у парламенті якоїсь країни створили правлячу більшість з капіталістами-олігархами. Таке не можна пояснити з ідеологічних міркувань. Вони мали б бути з «регіонами» на ножах. В чому тут справа?

На мою думку, причина одна: обидві партії є партіями національних меншин і їх об’єднує не соціальна, а саме російська національна ідеологія. Саме вони за «дружбу» з Росією, яка завжди закінчується однаково – загибеллю українських хлопців на російських війнах.

За останні 20 років жоден український хлопець (росіян загинули сотні тисяч) не був убитий в Чечні, Інгушетії, Дагестані, Осетії, Кабардино-Балькарії, Карачаєво-Черкесії і на таджицько-афганському та на російсько-китайському кордонах. І цьому «виною» незалежність України. Тому ці партії, які тягнуть нас в усякі митні, євразійські, православні, руські й інші союзи так і ненавидять нашу незалежність, нашу мову, нашу культуру і взагалі всю українську націю в цілому.
 

В тему:

Принципи передачі влади

Задля мирного розвитку треба позбутися двомовності, поліетнічності і мультикультуралізму

Ліберальна ідея не спрацювала. Що далі?

Меркель: «мультикультурне суспільство» не вдалося

Британський прем’єр визнав, що принципи толерантності не працюють

Саркозі: Спроба побудувати мультикультурне суспільство у Франції провалилася