Якось в одній з телепередач після певного обгрунтування прозвучало щось на зразок: «після відвідин музею українського націоналізму пропадає будь-яке бажання бути українським націоналістом». Ця думка мені близька. Адже, прочитавши у газеті однієї ніби дуже націоналістичної партії, що впевнено набирає прихильників, статтю про подвиги упівського героя-лікаря, ілюстровану фотографією трупів цього лікаря та його дружини, над якими стоять браві хлопці з НКВД, зрозумів: гебе не зникло.