Екс-міністр оборони України Михайло Федоров у своєму зверненні 18 серпня де-факто звинуватив Зеленського в узурпації влади і закликав провести вибори. Це складно, але складність не означає неможливість. Україна вже багато разів робила те, що світ вважав неможливим.

Ще ніколи в кадровій поілтиці Зеленського не було такої кричущої невідповідності людей їхнім новим посадам. Причому сам спосіб призначень і переміщень так само небезпечний для держави, як і вибір прізвищ. Бо ґрунтується на відданості й заточений на виконання потрібних особисто Зеленському, а не державі завдань.

В американській стартап-культурі є таке поняття як фаундер-моуд – режим засновника. Засновник – це найвища цінність. Це візіонер, який бере на себе ризики, ламає правила і творить новий світ. Техногіганти звикли вести справи саме з фаундерами – з тими, хто бере на себе відповідальність, а не ховається за папірцями.

Поставивши Федорова міністром оборони, Зеленський уклав угоду з американськими технократами, представлених компанією Palantir. Проте 16 липня Зеленський раптово усунув Федорова, реалізуючи свою звичну стратегію превентивного знищення конкурентів. Він порушив угоду – і за це доведеться відповісти.

Головнокомандувач Збройних Сил України Михайло Драпатий разом з новим начальником Генерального штабу ЗСУ Ігорем Скибюком та виконувачем обов'язки міністра оборони України Євгенієм Хмарою представив Зеленському своє бачення змін.

28 липня Дональд Трамп зустрівся з Володимиром Зеленським у Білому домі. Темою обговорення стало прохання Зеленського про надання ліцензії на виробництво зенітних ракет-перехоплювачів «Патріот». Однак через два дні після зустрічі Трамп розвіяв позитивні очікування, які були у Києва.

Призначення Михайла Федорова на посаду міністра оборони було не посиленням оборонного сектору, а спланованою політичною пасткою для його повної нейтралізації. Психопатичний Офіс Президента розраховував «поховати» високий рейтинг реформатора під вантажем негативу від мобілізації, проблем із зарплатами та реформи ТЦК. Головним мотивом Зеленського стали політичні ревнощі, адже він побачив у Федорові небезпечного конкурента. Боротьба за рейтинги виявилася важливішою за єдність та ефективність команди під час війни.

На Банковій розгорнулася масштабна апаратна війна, яка докорінно змінює баланс сил в українській владі. Президент Зеленський системно усуває популярних лідерів, таких як Залужний та Федоров, через страх втратити монополію на народну любов. Несподівані вуличні протести на підтримку Михайла Федорова стали першим серйозним викликом для цієї закритої системи.

Призначення «міністра хаосу» Рустема Умєрова очільником Служби зовнішньої розвідки України викликало велике здивування. Замість посилення обороноздатності та боротьби з корупцією президент Зеленський ставить на перше місце особисту лояльність та безпеку свого оточення. Про це розповідає Дарія Каленюк, директор київського Центру протидії корупції. ‬

Результат у міжнародній політиці – це не допуск українського президента до Овального кабінету, не відсутність чергової сварки з Трампом і не право опублікувати спільну фотографію. Контакт є лише інструментом.

Щоб вижити під час зими, Україна може застосувати Starlink для ураження пускових установок балістичних ракет на території Росії. Михайло Федоров отримав запевнення від Маска, що це можливо, «якщо Трамп скаже це зробити». Переговори перервались після того, як Зеленський звільнив Федорова. Маск відмовився спілкуватися з Зеленським.

Це був не день наступу, а день передачі. Урочистої, без опору, за протоколом: Путін – сюди, Україна – туди. А нам нав’язують формулу – «початок широкомасштабного вторгнення». Але це – спотворена формула, зручна для тих, хто хоче приховати правду. Насправді 24 лютого – це не початок. Це фінал. Це провал церемонії капітуляції. І як тільки ми вголос скажемо, що влада була готова до здачі, а не до бою – розвалиться вся фальшива вертикаль її героїзму.

Візит Володимира Зеленського до Вашингтона, який формально був пов'язаний із прощанням із сенатором Ліндсі Гремом, несподівано перетворився на одну з найважливіших дипломатичних подій останніх місяців для України.

Вуличні протести залишилися єдиним інструментом суспільства впливати на владу, бо всі інші інструменти влада Зеленського перетворила на примару та імітацію. Зеленський має всі шанси повторити шлях Горбачова.

21 липня Зеленський оголосив про зміну Головнокомандувача Української армії. Місце Олександра Сирського посів Михайло Драпатий. Але вимогу протестувальників повернути звільненого міністра оборони Федорова Зеленський не виконав і не збирається виконувати.