Розбір психологічних портретів фігурантів операції "Карфаген" – Сергія Кропиви (він же "Канцлер") і Єлизавети Івахненко (його "Муза"), а також профайлінговий розбір їхніх стосунків. Це люди чи тварини? Що рухає цими істотами?
За оцінками ТСК Верховної Ради в Україні діє приблизно 1000-2000 шахрайських колцентрів, так званих "офісів", в яких працює сумарно близько 50-100 тисяч працівників. Там дуже висока плинність кадрів. Кажуть, в середньому "звонарі" там працюють 3 місяці.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) викрили злочинну організацію, учасники якої систематично одержували неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів і легалізовували мільйонні статки.
Народний депутат Ярослав Железняк прокоментував нещодавнє звернення Володимира Зеленського, у якому він звинуватив парламент і уряд у затримці фінансування на суму 30 мільярдів доларів.
Зеленський мовчить про злочине угрупування, яке діяло в його Офісі Президента. Про злочинні схеми за участі Арахамії, Міндіча та колишніх посадовців, які охоплюють рейдерство, відмивання грошей через державні банки та махінації в оборонній сфері розповіла Мартина Богуславець, голова антикорупційного центру «Межа».
НАБУ і САП розкрили деталі операції «Феміда» щодо діяльності злочинної організації. Учасники організації підробляли документи та судові рішення, після чого переоформлювали корпоративні права підприємств на підконтрольних осіб. Для отримання доступу до державних реєстрів вони залучали хакерів.
Розслідування НАБУ та САП під кодовою назвою «Форест Гамп» стосується незаконного звільнення під заставу фігуранта справи «Мідас» ексміністра Германа Галущенка, який мав дуже багато на представників влади Зеленського і міг би піти на угоду зі слідством.
Ще ніколи в кадровій поілтиці Зеленського не було такої кричущої невідповідності людей їхнім новим посадам. Причому сам спосіб призначень і переміщень так само небезпечний для держави, як і вибір прізвищ. Бо ґрунтується на відданості й заточений на виконання потрібних особисто Зеленському, а не державі завдань.
Призначення Михайла Федорова на посаду міністра оборони було не посиленням оборонного сектору, а спланованою політичною пасткою для його повної нейтралізації. Психопатичний Офіс Президента розраховував «поховати» високий рейтинг реформатора під вантажем негативу від мобілізації, проблем із зарплатами та реформи ТЦК. Головним мотивом Зеленського стали політичні ревнощі, адже він побачив у Федорові небезпечного конкурента. Боротьба за рейтинги виявилася важливішою за єдність та ефективність команди під час війни.
На Банковій розгорнулася масштабна апаратна війна, яка докорінно змінює баланс сил в українській владі. Президент Зеленський системно усуває популярних лідерів, таких як Залужний та Федоров, через страх втратити монополію на народну любов. Несподівані вуличні протести на підтримку Михайла Федорова стали першим серйозним викликом для цієї закритої системи.
Призначення «міністра хаосу» Рустема Умєрова очільником Служби зовнішньої розвідки України викликало велике здивування. Замість посилення обороноздатності та боротьби з корупцією президент Зеленський ставить на перше місце особисту лояльність та безпеку свого оточення. Про це розповідає Дарія Каленюк, директор київського Центру протидії корупції.
Навколо Володимира Зеленського сформувалося вузьке коло людей, до чиїх порад він дослухається. Найвпливовішими фігурами в цьому колі є Єрмак та голова парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.
15 червня такий центр (Unity Hub Stockholm) відкрили у столиці Швеції Стокгольмі. Заступниця міністра соціальної політики, сім'ї та єдності України Ілона Гавронська сказала, створення "Центрів єдності" є важливим кроком для підтримки зв’язку з українцями за кордоном та забезпечення їх достовірною інформацією для ухвалення рішень щодо майбутнього, зокрема щодо можливого повернення в Україну.
Серед компаній, які відмивали кошти, були ТОВ «Циклум софтвер» і ТОВ «Люксофт Україна». Назви дуже схоже на відомі компанії Luxoft та Ciklum, але це різні фірми. Наші корупціонери максимально підбирали назви фірм, щоб вони були схожі на щось відоме і платежі за «розробку програмного забезпечення» не викликали підозр.
