"Повітряна істерика" Путіна вилізе РФ боком. Дзеркальна відповідь для російської інфраструктури та фінансів РФ

Українські сили б'ють по об’єктах, що є особистою власністю Путіна, зокрема, по нафтопереробних заводах та логістичних хабах. Подальша ескалація загрожує агресору повним знищенням авіасполучення та критично важливих газових родовищ, які є основою російської економіки, повідомляє канал MixNews. 

Найбільші ритейлери РФ – Wildberries та Ozon – це особистий гаманець Путіна, оскільки він контролює ці активи та отримує з них тіньові прибутки через номінальних власників і підставних осіб.

Окрім прямої фінансової шкоди, знищення цих складів суттєво підриває авторитет Путіна всередині самої Росії. Російським чиновникам чудово відомо, кому де-факто належать ці активи, тому нездатність захистити власне майно демонструє слабкість диктатора в очах його оточення.

Удари по Кирижському НПЗ зачіпають доньок Путіна безпосередньо через структуру власності цього підприємства.    Єдиним власником Кирижського нафтопереробного заводу є компанія «Сургутнєфтєгаз». Цією компанією володіє безпосередньо сам Путін та його доньки. Саме тому атаки на цей об'єкт є не просто шкодою для російської економіки, а в першу чергу ударом по кишені й особистих фінансових активах Путіна та його родини. Для російських еліт це є чітким сигналом, що навіть найближче фінансове коло Путіна більше не перебуває в безпеці.

Нафтогазова інфраструктура РФ зосереджена у Західному Сибіру і побудована надзвичайно вразливо – як для нафти, так і для газу. Зупинити видобуток можна одним вдалим ударом. Ціллю для такого удару є місце, де сходяться труби з окремих промислів. Оскільки вся сировина з багатьох свердловин стікається в такі єдині вузли, їхнє спалення повністю зупиняє можливість транспортувати видобуте, що робить подальшу роботу промислів неможливою.

Знищення цієї інфраструктури здатне поставити РФ на межу кам'яного віку. Водночас сама лише реальна загроза подібного удару діє на російське керівництво не менш потужно, ніж саме влучання.

Ілюзія невразливості Москви руйнується – Україна має значний потенціал для завдання асиметричної шкоди у відповідь. Таким чином, колишня безкарність окупанта змінюється ситуацією, де кожен новий удар по українських містах веде до ще болючіших наслідків для самої Росії.

Вразливість російських цивільних аеропортів полягає в тому, що їх знищити надзвичайно просто. На відміну від України, де внаслідок бойових дій постраждали летовища в Дніпрі, Харкові, Одесі та Жуляни у Києві, Росія ще не стикалася з подібними руйнуваннями власної авіаційної інфраструктури, що створює у неї хибну ілюзію безпеки. При цьому вивести з ладу ключові летовища у Москві та Санкт-Петербурзі можна всього за кілька ночей.

Наслідки ймовірної зупинки аеропортів будуть для Росії набагато болючішими, ніж для України. Тоді як українці вже роками живуть в умовах відсутності авіасполучення без катастрофічних наслідків, для РФ зупинка авіахабів матиме руйнівний ефект – у разі першого ж удару по аеропортах Москви чи Пітера всі іноземні авіакомпанії одразу закриють і скасують свої рейси. Слідом за міжнародними перевізниками роботу будуть змушені припинити й внутрішні російські авіакомпанії, що призведе до повного паралічу цивільної авіації в РФ.

Росія тривалий час безкарно завдавала ударів по українських портах та зернових терміналах. На той момент Україна банально не мала технічної можливості відповісти дзеркально та вдарити по російських аналогічних об'єктах, зокрема у Новоросійську. Через це окупанти тривалий час діяли «в одні ворота» по всьому спектру цивільних цілей. 

Навіть під час створення «зернового коридору» не існувало домовленості у форматі «ми не б'ємо по ваших терміналах, а ви — по наших», оскільки для РФ така формула не мала жодного сенсу через тодішню відсутність в України засобів для ударів у відповідь. Російська пропаганда захоплено описувала руйнування українських ТЕС, елеваторів та портів, абсолютно не замислюючись над тим, що колись за це доведеться розплачуватися.

Гру «в одні ворота» Росії ламає поява в України нових далекобійних засобів ураження. Зокрема, йдеться про далекобійні засоби ураження, здатні дістати до Західного Сибіру.