Цю дату добре знала рання церква як у Римі, так і в Константинополі. Так, архіваріус папи римського скіфський (український) чернець Діонісій Малий (475—550 рр.), опираючись на документи, власні розрахунки і широко розповсюджене передання, стверджував, що Воскресіння відбулося в неділю 25 березня 31 року — на 31 році життя Ісуса.

Рідновірство – це породження сучасної інтелігенції, світогляд якої не має нічого спільного зі світоглядом стародавніх язичників. Це штучна конструкція, яка не здатна породити щось серйозне. Відроджувати треба дух, а не форму. Коли відроджується форма, то виходить, в кращому випадку, низькопробне фентезі.

У нашій етномережі сформувалася спільнота, яка в езотеричній традиції іменується духовною групою. Нею керує вища духовна монада – груповий учитель. Кожна така група виконує у світі особливу місію і володіє особливою системою правил.

В урочистих релігійних обрядах індоєвропейських народів процесія традиційно рухалася «за сонцем», «посолонь», за годинниковою стрілкою – зі сходу на південь, захід, північ. Правда, порядок змінювався на протилежний, якщо обряд супроводжував смерть.

Фізичний, психічний і навіть духовний стан людини залежить від стану простору її проживання. Для його поліпшення застосовуємо обряди (ритуали) освячення. Найпростіший – і водночас найефективніший – ритуал може виконати кожна людина за допомогою Живого Слова, води і вогню.

25 грудня 1 року до н. е. в галілейському Назареті в теплій і затишній батьківській хаті народився Ісус Хрестос – арієць, який здійснив духовний подвиг і став боголюдиною (сином Божим), оновив Арійську традицію і заснував громаду нових аріїв.

Вільному способу життя має відповідати вільний світогляд. Постіндустріальна релігія стане локомотивом перетворень. Нинішня псевдорелігія буде тотально заперечена і відімре разом зі своїми носіями.

Головну роль у формуванні етичних норм майбутнього суспільства нині відіграють чисто прагматичні спонуки, викликані розвитком інформаційних технологій. Майбутнє за чистими, щирими, чесними, доброзичливими, гармонійними людьми.

Здійснюючи перехід від індустріальної до постіндустріальної формації, ми входимо в період формування нових практик і ритуалів. Вони можуть бути зовсім новими, проте найчастіше маємо справу з прадавніми ритуалами, творчо пристосованими до нового оберту історичної спіралі .

За часів московської окупації заборонялося навіть вживання цього терміна. Характерники були представниками особливого вищого стану козаків, наділених таємними військовими знаннями та посвячених у магічні ритуали та обряди. Але ритуали ці були нічим іншим як унікальною і надзвичайно складною системою психофізичної підготовки воїнів.

Постіндустріальне суспільство потребує духовної сили, яка осмислює сенс нашого існування, задає орієнтири, надихає оптимізмом, заохочує до сміливості та творчості. Народження постіндустріальної релігії і духовної організації нової епохи – питання часу.

Усе почалося дуже давно – може 50 чи 100 тисяч років тому. З’явилася первісна релігія (вона ж магія) – і це була дуже прагматична штука.

Це відбулося у 2015 році – рівно через 1000 років після смерті Володимира Святославовича, Великого князя Київського (962 – 15 липня 1015). Назва написана на самому гербі.

Щастя є найглибшим сенсом герба Володимира Великого, в основі якого зображення Ψ – букви Ща (щастя) і руни Альгіз (святість, захищеність).

Беремо аркуш чистого паперу і з самого низу малюємо вісь часу зліва направо. Це лише для того, щоб пам’ятати: зліва – минуле, справа – майбутнє. Посередині ставимо крапку – це теперішній стан системи: «те, що є» (існує) тут і тепер. Такий актуальний стан системи називається «Істина» – від кореня *іст–*ест–*єсть, закінчення «ина» вказує на одиничність (Істина завжди конкретна).