Понад 50 громадських організацій та медіа закликають Верховну Раду відновити онлайн-трансляцію пленарних засідань на телеканалі “Рада” та завчасно публікувати порядки денні.

Люди вийшли на вулиці. Впадає в очі, що до цього ретельно готувались. Такі речі не під силу комусь з українських політиків. Вихід людей на акції протестів одночасно в різних регіонах України свідчить, що наміри організаторів серйозні – і вони чекали лише на привід.

У багатьох містах України 23 липня відбулися акції протесту проти ухваленого Верховною Радою 22 липня й того ж дня підписаного президентом Володимиром Зеленським закону №12414 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зникненням осіб безвісти за особливих обставин в умовах воєнного стану».

Ратифікація закону президентом України Володимиром Зеленським викликала безпрецедентну хвилю обурення в країні та занепокоєння її союзників у Європейському Союзі. Українські депутати планують звернутися до Конституційного суду.

На площі біля театру імені Франка зібралися протестувальники з політичними вимогами до влади. Громадяни виступають проти ухваленого Верховною Радою 22 липня Закону, що позбавляє незалежності НАБУ та САП. Лунають вимоги "Єрмака за двері!". Театр Франка знаходиться поруч з будівлею, де розташований Офіс Президента. Тож вибір місця, щоб докричатися до Президента ветувати ухвалений закон, очевидно був вибраний не випадково.

Після боротьби з абортами, Республіканська партія зробила багатодітні сім’ї своєю головною темою. Однак, очолювана мільярдером Ілоном Маском та віцепрезидентом Джей Ді Венсом, боротьба за пронаталізм маскує розбіжності у правому середовищі.

Генерал Валерій Залужний, нещодавно звільнений з посади головнокомандувача ЗСУ та призначений послом у Лондоні, розглядається як найімовірніший наступник президента Зеленського, чия відставка може статися вже за кілька місяців за ініціативою США. Якщо Зеленський не піде добровільно, то буде застосовано силовий сценарій. Європа, як очікується, не чинитиме серйозного опору зміні влади в Києві. Про це пише Сеймур Герш (Seymour Myron Hersh) – відомий американський журналіст-розслідувач та правозахисник.

14 липня генсек НАТО Марк Рютте зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Під час пресконференції очільник Альянсу підтвердив домовленість з Білим домом щодо постачання Україні зброї. США постачатимуть зброю, Європа за неї платитиме.

«Суперництво» між Ілоном Маском і Дональдом Трампом – це не розкол, а діалектика розвитку націоналізму. Як і будь-яка ідеологія, націоналізм має два крила – консервативне та інноваційне. Інноваційний, або ж революційний націоналізм – це фашизм. У сучасних США та Європі для нього застосовують термін «технофашизм». Як зазначає оксфордський професор Роджер Гріффін, фашизм завжди був сімейством ідеологій з конкуруючими проектами відродження. Тепер США стають полігоном для їх синтезу: традиція забезпечує стабільність, інновації – еволюційний стрибок. America Party — проект не лише для США: як колись фашизм був «універсальним нацизмом» (Гріффін), Tech Right експортує модель заснування нового світу.

Призупинення постачання зброї Україні з боку Сполучених Штатів пов'язують з можливою вимогою Дональда Трампа щодо кадрових змін в українському уряді, зокрема, щодо глави Офісу Президента Єрмака. Автори припускають, що Зеленський міг не повністю зрозуміти або не виконати певних домовленостей, досягнутих під час зустрічі з Трампом на саміті НАТО. Ситуація розглядається як «сигнал» або «послання» з боку США, спрямоване на досягнення певних цілей, можливо, пов'язаних з корупцією. Прогнозується, що Україна незабаром отримає зброю, як тільки необхідні умови будуть виконані Зеленським. Про це розповідає український політик і журналіст Олександр Бригінець.

Як для будівельника та укладача ділових угод, війни для Трампа рідко мали якийсь практичний бізнес-сенс. Тож йому здається мудрішим будувати та отримувати взаємний прибуток, ніж підривати та збіднювати всіх причетних. Трамп був жорсткішим у свій перший термін щодо Путіна, ніж Обама чи Байден. Тактично Трамп думає вголос: він пропонує численні можливі рішення, оголошує погрози та терміни. Все це може бентежити його союзників, але ще більше заплутує його ворогів. Він вважає, що у стосунках з ворогами публічна передбачуваність небезпечна, а непередбачуваність і навіть непостійність є безпечнішим курсом. Трамп вважає за краще не ображати даремно свого грізного суперника у можливому укладанні угоди, натомість прагнути одночасно похвалити та перемогти його.

Ключовим досягненням саміту НАТО в Гаазі 25 травня 2025 року стало рішення підвищити оборонні витрати з нинішніх 2% ВВП до 5% ВВП. Допомога Україні буде зараховуватись до цих оборонних витрат. Цей крок розглядається як перемога президента США Дональда Трампа. Україна отримує колосальну можливість стати постачальником зброї, перевіреної на полі бою, до країн Європейського Союзу.

Президент США Дональд Трамп вагається з тиском на Росію, тому що досі не полишає надії затягнути Путіна за стіл переговорів. Водночас він дедалі більше роздратований тим, що все іде не за його планом, і може застосувати щодо Росії «іранський сценарій».

У XXI столітті технології стали новою валютою сили. Якщо раніше енергоносії чи залізничні шляхи були критичними для впливу, то сьогодні це мікросхеми. На чолі цієї боротьби – Тайвань, малий острів, який перетворився на гіганта світової мікроелектроніки. Його вплив сьогодні – це не тільки бізнес і технології, а інструмент геополітичного тиску. Рішення Тайваню обмежити доступ Китаю до критичних технологій стало новою віхою у глобальному протистоянні двох економічних велетнів.

Іран довгий час був символом непоступливості у міжнародній політиці. Його ядерна програма, підтримка проксі-сил по всьому Близькому Сходу, відкрита ворожість до США та Ізраїлю – усе це формувало образ країни, яка грає за власними правилами. Проте події останніх днів, коли Тегеран фактично просить про припинення вогню та заявляє про готовність відмовитися від ядерної зброї, стали політичним землетрусом. Цей «злам» виглядає як капітуляція без білого прапора. Чому Іран так різко змінив риторику? Як це стало можливим усього за три дні війни? І які геополітичні висновки з цього можуть зробити Україна, Росія та світ загалом?