Не магія і не талант: що насправді зробило Івана, Якова, Петра і Андрія найвидатнішими учнями Ісуса
Попередня стаття:
Випереджальна ідентичність: світлосяйні ельфи, сини блискавки і володар гравітації
Привілейована четвірка
Добре Знання (Євангеліє) розповідає про те, що в Ісуса найближчими були четверо учнів – брати Іван і Яків Заведеї, а також брати Симон-Петро і Андрій: «Як Він сидів на Оливній горі, проти храму, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали Його на самоті...».
Під час призначення апостолів Ісус виділив з них трьох, яким надав ініціаційні (трансформаційні) імена.
Апостоли Іван і Яків отримали ім’я Воанергес (сини блискавки), тому що мали опанувати стихію «небесного вогню» в ролі стратегічної зброї стримування для захисту Школи (про це у статті «Бінарна зброя Воанергес, або Чому апостоли Іван і Яків отримали одне ім’я на двох»).
Апостол Симон отримав ім’я «Петро» (камінь, скеля), яке мало стати психологічним магнітом (якорем) для опанування ним стихії гравітації. Ходіння по воді було вищим проявом уміння левітувати, оскільки вимагає дуже точного регулювання своєї ваги (про це у статті «Твердий хлопець: апостол Петро як левітатор та фехтувальник»).
Підготовці згаданих трьох апостолів Ісус приділяв найбільше уваги. Окрім керування вогнем і власною вагою, Він показував їм нові спроможності, які вони пізніше зможуть опанувати. Зокрема, преобразився перед ними, тобто показав потужність свого енергетичного тіла і вміння ним керувати: «По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Івана, його брата, повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними».
Одночасно з ходінням по воді, Ісус навчав Петра мистецтву фехтування на мечах, при цьому його спаринг-партнером був Андрій. Це пояснює, чому учні мали два мечі: «Далі сказав їм: Як Я вас посилав без калитки, без торби, без взуття, хіба вам чого бракувало? Нічого, – відповіли. І Він до них промовив: Тепер же хто має калитку, хай візьме так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. Вони сказали: Господи! Ось два мечі тут. Він відповів їм: Достатньо».
Андрій був скарбником Школи, відтак уміння володіти мечем було йому життєво необхідне для охорони спільної каси. Тож Ісус навчав фехтуванню обох братів і стежив за їх самостійним тренуванням. На відміну від стратегічної зброї стримування братів Заведеїв, брати Петро і Андрій здійснювали тактичний захист звичайною зброєю.
Володіння мечем не було чимось незвичайним, тому Ісус не дав Андрію трансформуючого імені, на відміну від Івана, Якова і Петра, які опановували чарівні спроможності (так звані «сідги», або ж «досконалості»).
Отже, з усіх учнів Школи сформувалося ближнє коло з чотирьох осіб. І тут виникає запитання: Чому з 12 апостолів Ісус виділив саме Івана, Якова, Петра і Андрія? Можливо, у них були якісь унікальні приховані здібності? Чи вони володіли якимись особливими навичками?
Насправді все простіше, і відповідь лежить на поверхні. Погляньмо, з чого починалася Школа Ісуса.
Back to topЗ чого все почалося
Євангеліє починається з опису арійського звичаю, згідно з яким перед Новим роком на весняне рівнодення люди здійснювали освячення водою, адже це програмує весь наступний рік на гармонію та добробут.
Саме в цей час тридцятирічний Ісус прийшов до Івана Хрестителя, щоб взяти в нього благословення для своєї справи. І це ще один арійський звичай, який полягає в тому, що для успішного здійснення задуманого треба отримати напутнє слово, побажання удачі та пораду від авторитетної мудрої людини.
Таким духовним авторитетом у тих краях був Іван Хреститель. Отримавши від нього благословення, молодий Ісус легітимізував свою діяльність в очах населення: якби він цього не зробив, то пішли б чутки про те, що «цей молодик є самозванцем». Це могло б загальмувати справу, яку треба було здійснити швидко, енергійно, у чітко визначений період часу: ключовими пунктами плану були святкування Нового року 22 березня 31 року і використання «вікна можливостей» під час Пейсаху, який іудеї відзначали з вечора 23 березня цього ж року.
Очевидно, що перед отриманням благословення Ісус в загальних рисах розповів Івану про свій задум. Іван Хреститель дуже зацікавився і негайно розповів про нього двом своїм учням, тож наступного дня вони тільки про це й говорили. Далі пряма цитата:
«Наступного дня Іван знову стояв там і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, пішли за Ісусом. Обернувшись і побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: Чого шукаєте? Вони сказали: Равві (що в перекладі означає: Учителю), де зупинився? Він відповів їм: Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де зупинився, і того дня лишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за Ним. Знайшов він перший брата свого Симона і привів його до Ісуса».
Варто пояснити вираз «був одним із двох»: іншим учнем був Іван Заведей, автор четвертого Євангелія, звідси такий детальний опис події, навіть з повідомленням про час події. Згідно з арійською традицією доба починається о шостій ранку, тому згадана в Євангелії «десята година» – це наша 16-та година.
Речення «Знайшов він перший брата свого Симона і привів його до Ісуса» вказує на те, що Іван також привів до Ісуса свого брата Якова, але зробив це трохи пізніше. Андрій був екстравертом, тому діяв швидше і масштабніше.
Отже, хронологія дуже чітка: спочатку Андрій привів до Ісуса свого брата Симона, потім Іван Заведей привів до Ісуса свого брата Якова. Тобто до першої групи учнів Ісуса увійшли Іван, Андрій, Симон і Яків.
Приблизно за один чи два тижні до них приєдналися ще два учні – Пилип і Натанаїл: «Наступного дня Андрій вирішив піти в Галілею. І, знайшовши Пилипа, мовив до нього: Пішли зі мною. А був Пилип з Витсайди, з міста Андрія та Симона. Пилип же знайшов Натанаїла». Це ще один натяк на екстраверсію Андрія, який негайно пішов у Галілею, щоб запросити свого друга Пилипа.
До школи постійно приєднувалися нові учні. Згодом Ісус відібрав з них 12 апостолів і надіслав їх на пошуки нових учнів:
«Потім вийшов на гору молитись і провів усю ніч у молитві. А як настав день, покликав своїх учнів, яких сам хотів, і вони прийшли до Нього. І Він призначив дванадцятьох: Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і додав їм ім’я Воанергес, що є Сини блискавки; Симона, якому додав ім’я Петро, та Андрія, брата Петра; Пилипа, Вартоломея, Матвія, Тому, Якова, сина Галфея, Тадея, Симона Кананія та Іуду Іскаріота, що Його зрадив. Призначив їх, щоб були при Ньому та щоб їх посилати проповідувати».
Як бачимо, до гурту апостолів увійшли ВСІ шестеро учнів зі стартової групи, зокрема Натанаїл з Кани Галілейської, який у списку апостолів представлений як Варфоломій, тобто «син Птолемея», або ж «Птолемейович».
Після повернення апостолів Школа стала ще чисельнішою, і вона залишалася відкритою для поповнення новими учнями. Про це свідчить епізод, в якому Ісус запросив до школи шляхетного юнака – і це відбулося майже через рік після заснування Школи:
«Коли Він уже вирушив у дорогу, прибіг один і почав Його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне? Сказав Ісус до нього: Заповіді знаєш? Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і люби ближнього твого, як себе самого. Юнак у відповідь мовив до Нього: Учителю, я все те дотримував змалку. Чого мені ще бракує? Тоді Ісус, глянувши на нього, полюбив його і сказав йому: Якщо хочеш бути досконалий – піди, продай, що маєш, тоді приходь і йди за Мною». Найімовірніше, що цей юнак так і зробив – продав майно і радо долучився до учнів Ісуса.
З усього сказаного вище випливає кілька важливих висновків, які дають уявлення про характер діяльності Школи.
Back to top5 висновків про систему навчання
По-перше, до четвірки найближчих і найдовіреніших увійшли ті учні, які прийшли найпершими, – відтак спілкувалися з Ісусом найдовше: Іван, Яків, Петро та Андрій.
По-друге, рівень підготовки визначався не особистими здібностями, а часом перебування у Школі: хто довше навчався, той більше засвоїв.
По-третє, отримання трьома учнями трансформуючих імен «Сини блискавки» і «Камінь» означало перехід на другий рівень засвоєння навчальної програми («з першого у другий клас»). Згідно з навчальною програмою, цей другий рівень передбачав забезпечення Школи засобами захисту – стратегічною зброєю стримування («небесний вогонь») і тактичною зброєю (фехтування на мечах).
По-четверте, Андрій не отримав трансформуючого імені тому, що в цьому не було потреби, адже він був спаринг-партнером свого брата, відтак міг невимушено навчатися в нього левітації. До того ж Петру потрібна була левітація як обов’язковий елемент підготовки досконалого воїна. Натомість Андрій виконував функцію скарбника, тож опановував левітацію «в робочому порядку», разом з іншими учнями, а от фехтування на мечах його потрібне було негайно.
По-п’яте, навчання відбувалося згідно з усталеною і добре відпрацьованою методикою, яка визначала послідовність здобуття знань та гарантувала їх засвоєння. Це як у сучасній школі: якщо діти йдуть у перший клас, то через рік вони обов’язково вміють читати, писати і рахувати. Опанування цих вмінь визначається не здібностями, а часом перебування у школі.
Back to topГоловний висновок
Привілейований статус четвірки найближчих апостолів пояснюється не їхніми вродженими надздібностями, а хронологією – вони приєдналися до Ісуса найпершими. Школа Ісуса працювала за чіткою, послідовною методикою: рівень підготовки учня прямо залежав від тривалості його навчання та етапу програми, на якому він перебував. Це нагадує вже згаданий нами в попередній статті принцип огірків у бочці: їхня солоність визначається не початковими якостями, а часом перебування в розсолі.
Пізнаємо мудрість Доброго Знання і застосовуємо для творення нового світу.
З цього дослідження випливає, що палінгенезія – це технологія, доступна для всіх духовно зрілих людей, які нею щиро зацікавились.
Якби першими до Ісуса прийшли Матвій, Тома чи хтось інший, то вони увійшли б до внутрішнього кола і отримали ті ж самі трансформаційні імена, тому що це визначається не здібностями, а методикою формування "ельфійської школи".