Що це було? Зрада скасовується

Отуплений вітчизняний виборець, який системно, добровільно і осмислено віддає постійно владу в країні козакам-гаврилюкам, бельбекським прапороносцям, юзікам, колям котлєтам, недоумкуватому фермеру  з «коломойського» району і перефарбованим все тим же «крєпкім хазяйствєннікам», взявся поносити США з їх «рудим дідом», пише на Фейсбук Сергій Данилюк 

Замість того щоб подумати, ЩО відбулось і ЧОМУ. Але думати український народ відучають системно протягом трьох десятиліть і треба визнати, що не безрезультатно.

Так що відбулось? Нічого хорошого. Для Росії.

Пропозиція Трампа продати США трохи соляри прозвучала після оприлюднення чіткої позиції України про відмову припинити удари по НПЗ раші. Як не крути, але визнати мусять усі, що українські воїни успішно і системно розбирають нафтопереробну галузь росії на металобрухт. Це правильне рішення стратегічного рівня – позбавити агресора енергетичних та фінансових ресурсів для продовження війни з одночасним підвищенням внутрішньо-політичних негативних настроїв на болотАх (намальовані результати їх виборів до уваги не берем). Дефіцит пального на росії змусив їх уряд ввести заборону на експорт солярки та бензину. Останній раз уряд росії наприкінці вересня продовжив цю заборону УВАГА! до 31 жовтня.

І тут «друг» Донні щоб «підбадьорити» «друга Вову», з яким у Донні «прекрасні» стосунки, пропонує продати США трохи дизеля.

Переконаний, що «друг» Вова, простою мовою, очманів від такої пропозиції, але відмовитись, звісно не зміг, бо другий раз не запропонують. Це ж яка нагода.

Російський уряд після розмови їх царя з Гамерикою судомно і бігом зняв заборону на експорт пального так, ніби після розмови із Трампом на росії потекли ріки соляри по нафтових берегах.

Але пітерський «пацан сказал, пацан сделал». Не міг же путін відмовити «другу», бо самим не вистачає. Самі потерплять, не звикати.

І ось «окрильонний» пропозицією путін обіцяє відправити до США цілих 300 тисяч тон соляри вже, ще 500 одразу і мільйон, чи то три потім, колись.

Це було би смішно, якщо би обурювачі володіли порядком цифр.

300 тисяч тон – це ОДИН океанічний танкер і то не самий великий.
А мільйон тон – це ДВА океанічні супертанкери, в яких ще залишиться місце по 50 тисяч тон для пепсі-коли екіпажу. Тобто – ніщо.

Це при тому, що США споживають 450 мільйонів літрів за один день. Це 370 тисяч тон. Тобто 300 тисяч тон – це менше добового споживання соляри Cполученими Штатами.

Ну можна ж зрадофілам хоч щось читати і про щось дізнаватись в епоху цифровізації, ШІ і такого простого доступу до величезного масиву інформації?

Але навіть це ніщо «пацану» треба десь взяти і при дотриманні Україною обіцянки «підтримувати» нафтопереробку росії дружнім салютом, варіантів у царька мало.

Серед варіантів – це «втіхаря» купити десь на стороні і відправити «другу» Донні, як свою, або забрати з внутрішнього ринку. А на внутрішньому ринку – це забрати або у армії, або у тих, хто стоять в кілометрових чергах на АЗС. Здається, що в хід піде останній варіант, хоча нам вигідніше щоб забрав у армії. Але і до їх армії черга дійде.

Тобто запропонувати раші експортувати трохи соляри до США щоб знизити там ціну - це, як запропонувати хворому в реанімації під крапельницями відпродати трохи дефіцитного фізрощину і гемодезу мережі аптек в сусідньому місті, бо там ціни підскочили. А от питання ЧОМУ прозвучала така пропозиція досить складне і, як не парадоксально, одночасно просте.

Якщо просто, то Трампу просто надоїло, як він вважає, возитись з Україною та росією. І він це давно відкрито показує, стримуючи свої емоції навіть після «нашого» приїзду в гості в Овальний кабінет.
Він щиро вважає цю війну «дивною, бо для неї не було ніяких підстав і тому він постійно заявляє, що при ньому це б не відбулось. Він дійсно спробував це завершити, але воно не завершується теж з об'єктивних причин. Росія ніяк не загрожує США і не заважає США досягати своїх геополітичних цілей. Підтвердженням цьому є Сирія, Венесуела, Іран, Панама, Гренландія, Данія та і Європа, яка з його приходом почала більше фінансувати НАТО і купувати в США зброю для України, бо, як каже Донні Європі – війна у вас, а не у нас, до нас ще треба доплисти.

Трамп спробував «задружити» з Україною навіть після прикрої ролі української влади в його імпічментах і результатах виборів 2020-го, але на жаль нічого не вийшло. Україна продовжує, як вважає Трамп, перебувати під впливом опонентів республіканської партії – демократів, а його ярий недруг, а, можливо і ворог, Сорос гуляє в політичному просторі України, як по власній квартирі, переставляючи меблі, куди заманеться.

Трамп, ймовірно, щиро вважає, що він особисто нас не роззброював, а ті, хто це зробили в Україні, або спокійно відійшли у вічність, або продовжують себе прекрасно почувати на альпійських курортах і в буковелях та «заправляти» українською політикою через наступне покоління своїх родичів. Трамп не пиляв наші стратегічні бомбардувальники, не відправляв росії ракети, якими сьогодні нас знищують, в рахунок міфічних боргів за газ і не підривав власноруч шахтні ракетні пускові установки. Ми це зробили самі.

Ну, а, якщо хтось вважає, що вся армія розвідок у США не інформує їх президента про наших міндічів з чегеварами, двушечки на москву, карфагени і що таке колл-центри та чому й куди зник генпрокурор, то він катастрофічно помиляється.

На цьому фоні Європа, яка плескає нас по плечу і обіцяє невдовзі розпочати навчання наших пілотів на своїх літаках, купила за час війни енергоносіїв у росії на сотні мільярдів.

От і вирішив американський дідусь, а чи не «підбадьорити» мені «друга» Вову в телефонній розмові. Торгувати краще ж ніж воювати і з цим ніхто ж не посперечається. Навіть такий безнадійний, як Вова. Та і по телефону треба ж про щось поговорити. А давай но я запропоную купити в нього соляри, якої в нього і так нема. Тобто тролінг найвищого рівня, який нічого не змінює для США і не покращує для росії, але є натяком на те, що «давай, зав'язуй з війною» і «будєм дружить». А раптом дійде, подумали у Вашингтоні... Бо щоб отримати соляру, якої у росії нема, вже і зараз у Путіна є ще один варіант - домовитись з Україною.

Звісно зрадофіли не кричатимуть завтра, що Трамп геніальний переговірник, але собака не так вже й глибоко зарита...

• •
Ну що, росіяни мають радіти. Тепер у них буде ще менше дизелю. Цікаво, у кого відберуть – у армії, трактористів чи будівельників? Та яка нам різниця, головне, щоб у головах прастих расіян зафіксувалося, що путін вивіз їхній дизель в Америку.

В усьому іншому сподіваємося тільки на ЗСУ. Що наші фахівці зроблять все можливе, щоб передача пального відбулася з блиском і вогником.

І наостанок. Посла України у Штатах нема вже кілька місяців. Зате є Умєров, який там практично оселився і перевіз сім'ю, одночасно керуючи нашою розвідкою. І три брати-акробати у складі переговорної групи – Буданов, Арахамія і Кислиця. Шкода, що ми не дізнаємося, скільки коштують ці вояжі українському бюджету.

У житті бувають ситуації, коли люди стикаються зі значно більшими бідами, ніж вони здатні витримати. Більшість українців живе зараз у такій ситуації. І тоді на перший план виходять моральні речі, такі як совість і чесність перед собою. Кожен ставить собі питання: я зробив усе що міг? Мені не соромно за себе?

Я думаю, наша теперішня влада не задається таким питанням. Зеленський зробив усе можливе, щоб підготувати країну до війни? Щоб зміцнити її армію до і після вторгнення? Щоб об'єднати суспільство, залучити найкращі якості українців для оборони? Він беріг людей, беріг партнерів, дбав про репутацію України в очах світу?

Нічого цього не було. Тому зараз нема смислу кричати про «ганьбу Америки». Хай дивиться на свою власну ганьбу, неспроможність і безвідповідальність.