Нинішнє відкриття пам’ятника Сталіну у Запоріжжі таки відбулося. І це, судячи із настрою у середовищі комуністів, їх надихає. Мабуть тому, як повідомляє радіо «Свобода», представники компартії заявили, що це лише «перша ластівка», а вже незабаром пам’ятники Сталіну вони відкриють також у Донецьку, Одесі і навіть – у Львові! Чи варто дивуватися такому зухвальству? Мабуть, ні. Адже комуністи ведуть себе по-комуністичному – плювати вони хотіли і на думку людей, і на закони, і навіть на нинішніх своїх партнерів по коаліції, яких такими ось діями ставлять, м’яко кажучи, у доволі незручне становище.

Відверто кажучи, усе це наводить на роздуми: чи справді нинішні комуністи бодай чимось у кращий бік відрізняються від того бидла, що під брехливими гаслами нищило десятки мільйонів своїх же співвітчизників, починаючи іще з 1917-го року?

Відповідь очевидна, бо і тепер, як майже уже сто років тому, для них ідея (якою б дурнуватою вона не була) – то все, а людина – ніщо. Тож варто лише комуністам взятися за справу, без жертв не обходиться.

Так сталося навіть сьогодні на невинному, здавалося б, заході. Погодьтеся, це все ж таки була не революція і не громадянська війна – лише зустріч із депутатом від компартії. Однак, в результаті трьох літніх прихильників Сталіна забрала «швидка». ЗМІ також повідомляли про одного померлого під час «урочистої події», але комуністи поки що цю інформацію ніяк не підтверджують. Вочевидь, другому секретарю Запорізького обкому компартії Олександру Зубчевському не до таких дрібниць, і він повідомив журналістам, що нічого такого не знає.

Тим часом ситуацію з потерпілими намагалися прояснити лікарі. Вони нарікають, що тримати літніх людей годинами на сонці – це знущання над ними. І навіть коли хтось таки бажає проводити подібні масові заходи, збирати разом тисячу чоловік, варто було б хоч заздалегідь лікарів повідомити – ті б принаймні «швидку» туди на чергування відправили і надавали б допомогу одразу ж.

Але 5-го травня все було інакше: хтось телефонував на «03», а «швидка» через те, що місцевий обком знайти не просто, довгенько шукала, куди має приїхати.

Чи настільки вже глупі комуністи, що не можуть заздалегідь подумати про елементарні заходи безпеки? Та, мабуть, не настільки. Утім, можливо, тут очікували зіткнень із протестами з боку патріотичних сил, в результаті яких мали б з’явитися справжні жертви на боці компартійних однодумців?

Якщо ні, тоді чому у табір опонентів самі комуністи почали жбурляти яйцями? Добре, що ті виявилися мудрішими та не піддалися на провокації – зараз у ЗМІ розповсюджувалися б інформації про «жертв націоналістів». Мабуть, така ідея до душі була б прихильникам Сталіна. Тож для чого «швидку» під рукою тримати?

Що не кажіть, а запеклою є боротьба комуністів за відновлення більшовицького ладу на теренах колишнього СРСР. Не шкодуючи своїх, вони, звісно ж, плювати хотіли на все інше.

Адміністративний суд Запоріжжя заборонив будь-які мітинги 5-го травня, пов’язані з відкриттям пам’ятника Сталіну. Але де там! Мітинг назвали зустріччю з депутатом, і плюнули на той суд. Плюнули також на президента Януковича, котрий через своїх спікерів так затято говорив про демократію та обов’язковість проведення референдуму у Запоріжжі, на якому мешканці міста мали би висловити своє ставлення до Сталіна.

Що їм якийсь там президент? Звісно, плюнули і на громадськість, яка за даними соціології таки проти. Мовляв, терпіть, українці, бо це лише тільки початок…