Третій етап революції неминучий
03/09/2006 - 20:21
Третій етап революції неминучий
Світ
Світ за тижденьhttps://www.ar25.org/node/8990
Image
5 років тому тут, у парку Шевченка, а потім біля будівлі адміністрації Президента України відбулися події, які потім назвали “подіями 9 березня” і які фактично загальмували та звели нанівець трьохмісячну акцію “Україна без Кучми”.
Один із координаторів цієї акції, член правління громадської організації “Інститут “Республіка” Володимир Чемерис каже, що 9 березня 2001 року було затримано біля 500 людей. Їх брали і в офісі Української консервативаної республіканської партії, який тоді займала УНСО, і на вокзалі. На вокзалі затримували, в основному, студентів, що розмовляли українською мовою. Для міліціонерів українська мова була ознакою того, що ці люди приїхали брати участь в акції.
“Складається таке враження, що нова влада хоче переписати історію, і поки що все, що стосується тих подій, ретельно замовчується”, - каже Володимир Чемерис і нагадує, що тоді, під час “України без Кучми”, Роман Безсмертний закликав до введення надзвичайного стану.
Володимир Чемерис, який не балотується в жодний орган влади і займається лише громадською діяльністю, будучи нині членом громадської ради Міністерства внутрішніх справ з питань прав людини, каже що “Україна без Кучми” була першим етапом української демократичної революції.
“Це був громадянський етап, жодна політична сила не мала вирішального впливу на цей рух. І хоча нашою першою вимогою була відставка тодішнього Президента Л. Кучми, головною вимогою було змінити систему. Оскільки передумови соціального вибуху продовжували діяти, виникла Помаранчева революція, - каже Володимир Чемерис. - Люди, що стояли на сцені Майдану обмежували вимоги, які були набагато ширшими, аніж змінити одного Президента України на іншого, звівши все до єдиного гасла: “Ющенко – наш Президент”. Тому третій етап революції неминучий”.
16 березня планується презентація книжки “Справа 9 березня”, яка не встигла вийти до сьогоднішнього дня, оскільки зараз друкуються “тони передвиборчої макулатури”. В книжці опубліковані рішення суду, рішення Верховного суду як касаційної інстанції у справі 9 березня 2001 року, спогади Тетяни Чорновіл, Ігоря Мазура, виступ на суді Володимира Чемериса.
Ротаєнко Олександр, організатор наметового містечка акції “Україна без Кучми”, каже, що події 9 березня 2001 року потрібні були тодішній владі для дискредитації самої акції та її припинення. Проте без спільної і скоординованої дії з представниками опозиції події 9 березня, які б виставляли у невигідному світлі учасників “України без Кучми”, були б неможливими. І це вдалося владі — з подачі Олександра Турчинова і за участю Андрія Шкіля.
Тоді на всіх телевізійних каналах показували кадри побиття міліціонерів учасниками акції “Україна без Кучми”, що давало підстави говорити, що УНСОвці – це радикали і фашисти, яких треба посадити до в’язниці. Однак динаміка розвитку подій в парку Шевченка була зовсім іншою – силу застосувала саме міліція. Ні міліція, ні служба безпеки не виконувала своїх професійних обов’язків. Покійний оператор Тарас Процюк надав особисто Олександрові Ротаюку відеоматеріали про те, як насправді розвивалися події в парку Шевченка.
Руслан Зайченко, голова Виконкому УНА, каже, що коли відбувалися акції “Україна без Кучми”, було спровоковано декілька сутичок і протистоянь, насамперед “Щитом Батьківщини”, яким тоді керував Корчинський.
Хлопці-УНСОвці завжди виконували функції захисту і забезпечення порядку демонстрацій. Вони завжди стояли спереду і з того боку, де могло бути небезпечно: або з боку проїжджої частини, або з боку тротуару. 9 березня 2001 року Шкіль наказав хлопцям йти в середині колони, коли неможливо було не тільки контролювати ситуацію, але й бачити, що відбувається.
Правоохоронці отримали наказ вже зранку 9 березня бути на Банковій біля будівлі адміністрації Президента в повній екіпіровці і чекати на демонстрантів. “Ми попали під роздачу, грубо кажучи”, - каже Руслан Зайченко. Суспільство ж і досі достеменно не знає, що насправді відбулося 5 років тому.
Під час спеціально скликаної конференції народний депутат Андрій Шкіль спростовував звинувачення своїх колишніх соратників з УНА-УНСО, які під час конференції звинуватили Шкіля в продажності БЮТ, а також в тому, що він віддавав наказ атакувати Банкову. При цьому журналіст черкаської газети "Антена" запропонував поставити відеозапис, на якому, з його слів, добре видно хто вів людей. На що Шкіль відповів: "Не треба мені тут ніяких касет ставити".
Один із координаторів цієї акції, член правління громадської організації “Інститут “Республіка” Володимир Чемерис каже, що 9 березня 2001 року було затримано біля 500 людей. Їх брали і в офісі Української консервативаної республіканської партії, який тоді займала УНСО, і на вокзалі. На вокзалі затримували, в основному, студентів, що розмовляли українською мовою. Для міліціонерів українська мова була ознакою того, що ці люди приїхали брати участь в акції.
“Складається таке враження, що нова влада хоче переписати історію, і поки що все, що стосується тих подій, ретельно замовчується”, - каже Володимир Чемерис і нагадує, що тоді, під час “України без Кучми”, Роман Безсмертний закликав до введення надзвичайного стану.
Володимир Чемерис, який не балотується в жодний орган влади і займається лише громадською діяльністю, будучи нині членом громадської ради Міністерства внутрішніх справ з питань прав людини, каже що “Україна без Кучми” була першим етапом української демократичної революції.
“Це був громадянський етап, жодна політична сила не мала вирішального впливу на цей рух. І хоча нашою першою вимогою була відставка тодішнього Президента Л. Кучми, головною вимогою було змінити систему. Оскільки передумови соціального вибуху продовжували діяти, виникла Помаранчева революція, - каже Володимир Чемерис. - Люди, що стояли на сцені Майдану обмежували вимоги, які були набагато ширшими, аніж змінити одного Президента України на іншого, звівши все до єдиного гасла: “Ющенко – наш Президент”. Тому третій етап революції неминучий”.
16 березня планується презентація книжки “Справа 9 березня”, яка не встигла вийти до сьогоднішнього дня, оскільки зараз друкуються “тони передвиборчої макулатури”. В книжці опубліковані рішення суду, рішення Верховного суду як касаційної інстанції у справі 9 березня 2001 року, спогади Тетяни Чорновіл, Ігоря Мазура, виступ на суді Володимира Чемериса.
Ротаєнко Олександр, організатор наметового містечка акції “Україна без Кучми”, каже, що події 9 березня 2001 року потрібні були тодішній владі для дискредитації самої акції та її припинення. Проте без спільної і скоординованої дії з представниками опозиції події 9 березня, які б виставляли у невигідному світлі учасників “України без Кучми”, були б неможливими. І це вдалося владі — з подачі Олександра Турчинова і за участю Андрія Шкіля.
Тоді на всіх телевізійних каналах показували кадри побиття міліціонерів учасниками акції “Україна без Кучми”, що давало підстави говорити, що УНСОвці – це радикали і фашисти, яких треба посадити до в’язниці. Однак динаміка розвитку подій в парку Шевченка була зовсім іншою – силу застосувала саме міліція. Ні міліція, ні служба безпеки не виконувала своїх професійних обов’язків. Покійний оператор Тарас Процюк надав особисто Олександрові Ротаюку відеоматеріали про те, як насправді розвивалися події в парку Шевченка.
Руслан Зайченко, голова Виконкому УНА, каже, що коли відбувалися акції “Україна без Кучми”, було спровоковано декілька сутичок і протистоянь, насамперед “Щитом Батьківщини”, яким тоді керував Корчинський.
Хлопці-УНСОвці завжди виконували функції захисту і забезпечення порядку демонстрацій. Вони завжди стояли спереду і з того боку, де могло бути небезпечно: або з боку проїжджої частини, або з боку тротуару. 9 березня 2001 року Шкіль наказав хлопцям йти в середині колони, коли неможливо було не тільки контролювати ситуацію, але й бачити, що відбувається.
Правоохоронці отримали наказ вже зранку 9 березня бути на Банковій біля будівлі адміністрації Президента в повній екіпіровці і чекати на демонстрантів. “Ми попали під роздачу, грубо кажучи”, - каже Руслан Зайченко. Суспільство ж і досі достеменно не знає, що насправді відбулося 5 років тому.
Під час спеціально скликаної конференції народний депутат Андрій Шкіль спростовував звинувачення своїх колишніх соратників з УНА-УНСО, які під час конференції звинуватили Шкіля в продажності БЮТ, а також в тому, що він віддавав наказ атакувати Банкову. При цьому журналіст черкаської газети "Антена" запропонував поставити відеозапис, на якому, з його слів, добре видно хто вів людей. На що Шкіль відповів: "Не треба мені тут ніяких касет ставити".
9 березня 2006 р. Голова УНА Юрій Шухевич поклав квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві
------------------------------
В тему:
Виборчий Блок “Сила Народу – Проти Бандитів”
«Русская зіма» закінчилася. Унсовці відкривають „курортний” сезон в Криму
Програма Української Національної Асамблеї «СОНЯЧНА РЕВОЛЮЦІЯ, ТРЕТІЙ ГЕТЬМАНАТ»
Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО): коротка історія, структура, контакти
Кирило Стеценко (УНА-УНСО): «Пора міняти труби. Бо весною може рвонути...»
Запитай Миколу Карпюка. Наприклад, про те, чому Бог любить УНА-УНСО?
Руслан Зайченко на «Бі-бі-сі»: для УНА важко на виборах – легко в бою!
Виборчий список УНА до ВР-2006
БЕЗПЕЧНО. ЧИСТО. ВЕСЕЛО
УНА знищує віруси!
Як починався "український фашизм"
"Новая революция обязательно будет". УНА-УНСО отметила пятилетие "Украины без Кучмы"
Роковое «9 марта» или УНА-УНСО пять лет спустя
Останні записи