Останні роки життя співак разом з дружиною Дариною а потім і маленькою донечкою Марічкою мешкали у приватному будинку на невеликій затишній вулиці Інтернаціональній, неподалік центру Чернівців. А сьогодні тут, але вже на вулиці, перейменованій на честь Назарія Яремчука, живе донька артиста зі своєю мамою. Правда, зараз з дівчинкою - бабуся Марія, оскільки мама за кордоном.

12-річна Марічка Яремчук – дівчинка досить самостійна. Бо коли я запитала, з ким із дорослих можна домовитись про наше інтерв’ю, вона серйозно відповіла: “А це я можу вирішити і сама”.

Будинок, де живе донька відомого співака, знайти неважко: на ньому ще здалеку видніється барельєф Назарія Яремчука. Гарну дерев’яну браму, яку замовляв ще сам Назарій, прикрашають металеві смерічки. На сходах спить собака породи боксер. Двері відчиняє сама Марічка – світловолоса, у джинсах і блакитній маєчці. Вона дуже схожа на батька, особливо, коли усміхається:

- Ви проходьте, наш Роккі не кусається. Я вдома сама – бабуся пішла на могилу тата.

Дім сім’ї Яремчуків невеликий: кухня, простора вітальня, бібліотека, спальня, а на другому поверсі - кімната Марічки. Через якийсь час у хаті з’являється ще й породиста кішка.

- Це наша Меліса, - пояснює Марічка. - Вони з Роккі дуже дружать.

У вітальні на центральному місці - великий портрет Назарія Яремчука. Це робота відомого буковинського художника Івана Холоменюка. Розповідають, майстер намалював його за одну ніч, коли помер співак. У невеликій бібліотеці – багато книг, фотографій батька і самої Марічки, старе фортепіано. Свого часу за ним працював сам Назарій. А сьогодні займається його донька.

- Я Вам зараз щось заграю. Ви, напевно, вгадаєте цю мелодію...

Дівчинка сідає за фортепіано. Звучить сумна лірична музика з відомого кінофільму “Спрут”. Пронизлива мелодія наче нагадує, що у цьому домі завжди когось не вистачатиме…

Кімната Марічки невелика. Тут багато м’яких іграшок і, звичайно ж, комп’ютер. Як і кожна сучасна дитина, донька Яремчука теж любить посидіти за цим дивом техніки.

- Я перейшла у восьмий клас , - розповідала Марічка. - Уже п’ять років у першій музичній школі відвідую клас фортепіано. І, звісно, займаюся вокалом з педагогом Оксаною Іванівною Кирилюк.

Точні науки мені даються важкувато, тому більше люблю гуманітарні.

- Свого тата пам’ятаєш?

- На жаль, ні, адже мені було лише два роки, коли він помер. Тому знаю його лише з відеозаписів та фотографій.

Мама розповідала, що тато ніколи не впадав у відчай, був скромним, любив людей. У нього не було зіркової хвороби. І я горда, що мій тато – Назарій Яремчук.

- Мама не розповідала, чому тебе назвали Марічкою?

- Це ім’я мені вибрав тато на честь обох бабусь. І я не люблю, коли мене називають Марією, бо коли я народилася, тато сказав: “Це буде Марічка”.

- Усі зауважують, що ти дуже схожа на батька...

- Можливо. Наприклад, тато дуже любив український борщ і гриби. Це передалося і мені.

- Пам’ятаєш, коли вперше вийшла на сцену?

- У шість років - взяла участь у конкурсі “Буковинська зірочка” і отримала приз глядацьких симпатій. Ще я виступала на “Слов’янському базарі” у Вітебську, а на конкурсі “Крок до зірок” стала лауреатом. Минулого року на фестивалі “Шляґер року” отримала приз у номінації “Надія “Шлягера”.

- Які пісні з батькового репертуару тобі подобаються?

- Я люблю все, що співав тато. Бо знаю, що він добирав гідний репертуар. Я виконую попурі з його пісень. І сама пишу пісні.

- Які у тебе стосунки з сестрою і братами? Адже вони набагато старші від тебе.

- Із Вірою у нас дуже близькі стосунки. (Віра – донька Дарини Яремчук від першого шлюбу. – Авт.). Моїй сестрі 26 років. Зі своїм чоловіком і маленьким сином вона живе у Косові. Працює у РАГСі. Та й з братами - дітьми від першого шлюбу - у нас нормальні стосунки. Не так давно вони були у Чернівцях, і ми разом їздили на могилу батька. Але з Дімою і Назаром бачимося рідко, бо вони живуть у Києві.

- Як вважаєш, доньці Назарія Яремчука буде легше пробитися на велику сцену?

- Багато людей вважає, що я співаю, аби продовжити творчий шлях батька. Але це не зовсім так. Я співаю тому, що хочу співати.

- Яка твоя найзаповітніша мрія?

- Я мрію зніматися у кіно. А ще одна моя мрія, на жаль, не здійсниться ніколи. Я хотіла б, щоб повернувся мій тато…


Наталія ФЕЩУК

www.wz.lviv.ua