Шановні панове!

Ми звертаємось до Вас із проханням розглянути таку нагальну проблему.

Кожного дня ми користуємося послугами української залізниці на маршруті Вінниця-Київ-Вінниця. Нам дуже приємно, що держава переймається питаннями покращення обслуговування пасажирів у залізничному транспорті, і у прискорених електропоїздах нам пропонується переглянути відеофільми, музичні програми або прослухати інформаційні повідомлення та пісенні добірки. Проте якість та зміст пропонованого матеріалу змусили нас звернутися до Вас як до представників нової влади.

По-перше, нас надзвичайно дивує та обурює той факт, що в усіх програмах-добірках ми спостерігаємо засилля дешевого російського продукту у той час, коли ми – українці – маємо право дивитися й слухати якісні українські програми: чи то музичні, спортивні або ж розважальні.

Кожного Божого тижня ми змушені протягом 3,5 годин “насолоджуватися” вже вкотре творчими вечорами ансамблю “Золотоє кольцо”, вислуховувати високоінтелектуальні жарти ведучих “Золотого грамофону” та пана Петросяна, спостерігати за такими метрами російської естради, як “Блєстящіє”, “Нє пара”, “Корні”, Тетяна Буланова, Філіп Кіркоров, Маша Распутіна, гордість російсько-української естради Вєрка Сердючка. Адже перебуваючи у поїзді, ти не маєш права обирати і мимоволі слухаєш таку музику... Нормальній людині витримати таке знущання неможливо. Чому, власне, нас змушують споживати усю цю маячню та ще й такої низької якості?

Трансляція концертів, програм та фільмів може бути чудовим засобом пропаганди української культури та відродження нашої історичної спадщини. Це також може допомогти багатьом українцям відкрити для себе справжню Україну та ідентифікувати себе як націю. Але хіба ж засилля російської попси сприяє розвиткові патріотизму?

Коли ми стояли на Майдані, ми сподівалися на якісні зміни в усіх сферах нашого життя, тим паче у гуманітарній. Відтак ми просимо Вас, панове, вжити заходів щодо контролю за складанням та затвердженням інформаційних програм у залізничному транспорті. Ми пропонуємо врахувати при цьому інтереси та смаки усіх вікових категорій пасажирів. Якщо говорити про музику, то нехай це буде розмаїття стилів і напрямків. У той же час ми ні в якому разі не хотіли б залишитися осторонь культурних надбань країн світу. Але ми хочемо “споживати” лише якісний продукт, незважаючи на те, чи він є з України, Америки, Росії, Німеччини, Франції або Великої Британії. Водночас ми вважаємо за доцільне не обмежувати пасажирів музичними програмами, а також демонструвати науково-популярні, освітні й спортивні. Враховуючи пригноблене становище нашої мови порівняно із російською, особливо на сході країни, хочемо наголосити, що ці програми мають транслюватися обов’язково українською мовою. Правильно і розумно підібраний матеріал для трансляцій в експресах, що курсують у напрямках Київ-Харків, Київ-Дніпропетровськ, Київ-Донецьк допоможе змінити досить неоднозначне ставлення до української мови у східних регіонах та сприятиме формуванню позитивного відношення до неї.

Шановні панове, ми покладаємо великі сподівання на швидке і конструктивне рішення порушеного питання, а також повідомляємо Вам, що ми розпочинаємо обговорення цієї проблеми в Інтернет-виданнях України.


----------------------------------------------------

В тему:

В’ячеслав Хаврусь: Для тих хто розмовляє українською – поради в дорогу

Проект Сенсар: мова, одяг, Лінукс

Природний закон, або як нам українізувати українців

Блокада української музики. Чиновники хочуть, але їм не вистачає повноважень

Проти чужинської музичної окупації

Олександр Зирін: Збурені “Відкритим листом...”