За право зайняти 101 місце в ньому змагалися 11 партій і 16 незалежних депутатів, всього 963 кандидати. Боротьба за голоси виборців велася, головним чином, між шістьма найбільшими партіями Естонії – Центристькою, Реформістською, Народною партією Поміркованих, партіями Народний Союз, Isamaaliit (Союз Вітчизна) та ResPublika.

5% бар’єр, який дає право на депутатські мандати, перетнули 6 партій. В ході передвиборних перегонів безумовним лідером була Центристська партія на чолі з колишнім прем’єр-міністром, теперішнім мером Таллінна 53-літнім Едгаром Савісааром. Центристи, серед яких є чимало літніх людей, а також значна кількість неестонського населення, подавали себе як виразники інтересів середнього класу і на вибори йшли з багатообіцяючим гаслом “З нами виграють всі!” І саме центристам аналітики прогнозували лідерство на виборах 2003. Тому абсолютною несподіванкою виявився успіх молодої, сформованої лише у 2001 році партії ResPublika, яка набрала практично однакову з центристами кількість голосів – 25%. ResPublika, передвиборне гасло якої майже вимагало “Вибирай порядок”, поки що особливо не проявила себе як політична сила. ResPublika’нці трактують себе як партію нової політики, нових ідей, нового стилю керування. Що за цим криється – поки що не зовсім ясно. Можливо, саме ця неясність, яка дає надію на свіжий струмінь в суспільно-політичному житті, а також те, що серед членів партії є великий відсоток молодих політиків, і привабило до неї значну частину естонського електорату, особливо молоді.

Парламентські вибори 2003 може вважати для себе крахом блок російських партій з назвою “Об’єднана народна партія Естонії”. Більш-менш значний відсоток голосів (8,2) вона набрала лише на Північному Сході Естонії, де зосереджене так зване російськомовне населення. Можливо, ОНПЕ могла б отримати там більшу підтримку, але тільки 15% населення в цьому регіоні має право вибирати до вищих органів влади, оскільки більшість з них не має естонського громадянства.

Кому з переможців президент Арнольд Рюйтель надасть право формувати уряд, наразі прогнозувати важко. Але незважаючи на те, яка саме партія буде визначати політику країни на нступні 4 роки, генеральний зовнішньополітичний курс Естонської держави чітко визначений і навряд чи може бути змінений. Це вступ до Європейського Союзу, який остаточно повинен оформитися в 2004 році, та приєднання до блоку НАТО.