Харків – моя любов. Харків'яни обережні і спокійні, місто продовжує жити за 30 км від лінії фронту
Машина курсувала прямо по головній вулиці Сумській на тлі спекотної погоди. Дехто писав про це як про драйвовий характер Харкова, дехто критикував, назвавши це недоречним під час війни та постійних обстрілів міста.
Цей перформанс викликав бурхливе обговорення у соцмережах та залучив чимало уваги. На опублікованих кадрах із соцмереж харків’яни гучно скандують відоме послання – "Путін – х*йло".
На відео видно великі групи людей, які зібралися у центральній частині міста та тримають українські прапори.
Через те, що Харків постійно зазнає ракетно-дронових атак, святкування Дня міста у Харкові проводили з обмеженнями. Концерти, художні виставки та інші заходи організовували переважно на станціях метро.
Про метро треба написати особливо: із початку великої війни у 2022 році метро Харкова залишається безплатним для усіх.
Я приїхала до Харкова о 5-ій ранку і була вражена: порожні вулиці, нуль людей, навіть на Залізничному вокзалі. Метро починає працювати о 5:30 з "Холодної гори" – станції, після якої станція "Вокзальна".
Поїхала на Майдан Конституції – ідеально чисто як для центра міста.
Починають сходитися харків'яни на зупинку тролейбуса: тихо стають у чергу (First come – first served). Тролейбуси також безплатні.
На вулиці з'являються поліцейські – перевіряють чоловіків. А я сідаю в метро і їду до станції "Армійська.
Тут немає супермаркетів і АТБ – тільки маленькі магазинчики "Посад", а також ятки з овочами, хлібні лавки і магазин "М'ясний". Навколо – п'ятиповерхові "хрущовки".
Люди тихі і скромні. Ціни низькі і приємні. І це – біля самої станції метро. Після "Армійської" – ще дві станції до кінцевої зупинки. Не порівняти з Києвом. Навіть на "Лісовій" ціни вище.
Харків'яни звично говорять російською. Коли до них звертаєшся українською, радо переходять на українську. Окрім бабів 75+, які усім своїм виглядом вказують на своє комуністичне минуле.
Діти в Харкові живуть. На жаль, не бачила жінок з колясками. Але діти допізна гуляють в дворі, як це колись було у моєму дитинстві.