Європа не готова до війни дронів зі штучним інтелектом, українці та росіяни кожні кілька місяців впроваджують нові покоління дронів – CEPA

У ході потенційно вирішальної кампанії, що розпочалася цієї весни, величезні й дедалі більші сили безпілотників України переорієнтувалися на удари середньої дальності. Вони спрямовані на те, що, ймовірно, є найбільшим слабким місцем Росії: її лінії постачання, які з’єднують власне територію Росії з передовими базами її польових армій, розташованими за кілька десятків кілометрів за «сірою зоною», що простягається з півночі на південь уздовж усього сходу України, пише у своїй статті на CEPA (Center for European Policy Analysis) журналіст Девід Екс (David Axe), який висвітлює російсько-українську війну.

Він зазначає, що до цьогорічної весни українці використовували поєднання FPV-дронів дуже короткого радіусу дії та одноразових ударних дронів дуже великої дальності. Дрони FPV переслідували російську піхоту в «сірій зоні». Одноразові ударні дрони наносили удари по нафтопереробних заводах, промислових об’єктах та авіабазах на території самої Росії.

Однак при цьому залишалася поза увагою критично важлива проміжна зона – логістична зона, що простягається приблизно на 200 км за «сірою зоною». Саме тут залишається незахищеною величезна логістична система російських збройних сил.

Скоординована кампанія ударів дронів по російських системах ППО, що розпочалася минулого літа, залишила великі ділянки окупованої Росією території України практично беззахисними перед повітряними атаками. Нинішня кампанія проти логістики є очевидним продовженням тієї, що була спрямована проти засобів ППО, але для українських планувальників є лише одна проблема.

Так, кінетичні засоби ППО Росії (мобільні та стаціонарні ракетні пускові установки з радіолокаційним та інфрачервоним наведенням) вичерпані. Але засоби радіоелектронної боротьби здебільшого залишаються неушкодженими. Радіоперешкоджувачі перетворили електромагнітний спектр над окупованою Україною на ворожу територію для дистанційно керованих дронів.

Передбачаючи цю проблему, Сили безпілотних систем України (перший у світі самостійний підрозділ безпілотників) ввели в дію цілу серію нових безпілотників зі штучним інтелектом, які можуть виявляти та наводитися на конкретні цілі навіть у разі втрати радіозв’язку зі своїми віддаленими операторами.

Співпрацюючи з вітчизняними та іноземними постачальниками, зокрема з компанією Swift Beat, заснованою колишнім генеральним директором Google Еріком Шмідтом, українські СБС навчили свої нові безпілотники середньої дальності удару атакувати російські вантажні вантажівки та фургони.
Це спрацювало, і наприкінці травня Генеральний штаб України повідомив про щоденні удари по вантажівках, кількість яких  в середньому перевищувала 300. Це вп’ятеро більше, ніж середньодобова кількість ударів по російських вантажівках з моменту повномасштабної війни Росії проти України.

У Росії є десятки тисяч запасних вантажівок, ще тисячі знаходяться на виробництві, а також багато тисяч – на довгостроковому зберіганні. Але жодна армія, навіть така, що має великий парк техніки, як російська, не може довго витримувати втрату 300 вантажівок на день. До червня зневірені російські логісти почали змінювати маршрути конвоїв, уникаючи найбільш ретельно патрульованих автомагістралей, у Криму почало бракувати пального, а Україна заявила, що планує посилити натиск.

Однак навіть цього виявилося недостатньо, тому командири почали вводити озброєні кулеметами універсальні транспортні засоби серед вантажних вантажівок деяких конвоїв. У Росії занадто мало мобільних ракетних пускових установок, щоб захистити сотні конвоїв, які щодня курсують туди-сюди через логістичну зону, але в неї все ще є чимало універсальних транспортних засобів і велика кількість солдатів зі стрілецькою зброєю, які можуть стріляти по дронах, що наближаються.

Чи зможуть ці озброєні вантажівки зупинити атаки дронів – ще невідомо, але росіяни намагаються пристосуватися. Проблема для європейських армій є подвійною. Вони не лише не готові до проведення такої наступальної кампанії з використанням дронів на базі штучного інтелекту, яку зараз проводять українці, але й не готові до оборони проти такої кампанії.

Росіяни відстають у сфері дронів на базі штучного інтелекту, але лише на кілька місяців. Версії головного російського одноразового ударного дрона «Герань» (копія іранського «Шахеда»), оснащені штучним інтелектом, з’явилися минулого року.

Українські війська очікують, що російські сили завдадуть удару у відповідь за допомогою власних дронів зі штучним інтелектом. Недарма українці поспішають ввести в дію  дрони-перехоплювачі зі штучним інтелектом, які можуть автономно збивати підлітаючи «Герані».

Українці та росіяни кожні кілька місяців впроваджують цілком нові покоління дронів та засобів протидії дронам і розгортають їх у великих масштабах. Та сторона, яка прискорить цей цикл розвитку, навіть на короткий час, може здобути тимчасову перевагу, що може перетворитися на реальні успіхи на полі бою. Але обидві сторони знають, що не можуть зупинятися на досягнутому.

Але європейці просто не встигають за темпами розвитку. Не можна, щоб, скажімо, німецька армія накопичувала мільйони наступальних і оборонних дронів, які їй зараз не потрібні і які через півроку стануть застарілими. Але німецька армія та інші європейські збройні сили повинні купувати або позичати найновіші технології дронів у України з тією ж швидкістю, з якою ці нові технології з’являються, випускаючи невеликі партії для випробувань і навчання та готуючись до масового виробництва будь-яких технологій, актуальних на момент початку широкомасштабної війни.

Це буде неймовірно дорого. Але це також буде набагато дешевше, ніж програти війну через брак новітніх атакувальних дронів на базі штучного інтелекту або перехоплювальних дронів на базі штучного інтелекту. Або через брак того, що неминуче з’явиться після сучасних дронів на базі штучного інтелекту.