«Втім, це лише початок – мережа приватної ППО тільки зароджується. У перспективі сподіваємося на 100% покриття території Україні», – розповіли в асоціації безпілотних систем і супутніх технологій «АРМАДА» на нещодавній презентації проєкту «Критично захищено».

Видання Mind публікує матеріал про другий ешелон оборони для бізнесу та громад.

«Ми поринаємо в новий світ, у якому захист об'єктів – справа передусім їхніх власників. Тож вітчизняні підприємства переходять до мережевого – масового створення систем захисту інфраструктури, не лише критичної. Звісно, ця справа не протиставляється роботі ППО національного масштабу, а доповнює її», – пояснив суть проєкту виконавчий директор «АРМАДИ» Андрій Гінкул.

«Проєкт «Критично захищено» спрямований на те, щоб сформувати системні умови для мережевого покриття території України групами захисту об'єктів, які мають бути сконцентровані майже в усіх громадах країни. Їх на сьогодні 1467, хоча частина з них наразі під окупацією. Кожна громада може організувати щонайменше одну або декілька груп захисту своїх об'єктів», – додає Андрій Гінкул.

Законодавчу базу для розгортання власних систем ППО ухвалено ще в листопаді минулого року. Нею стала постанова Кабміну №1506 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо посилення протиповітряної оборони території України шляхом залучення підприємств незалежно від форми власності до утворення груп протиповітряної оборони».

По-перше, підприємству потрібно ухвалити офіційне рішення про захист своєї інфраструктури. На другому етапі компанія має отримати статус уповноваженого суб’єкта. Цей документ надається Міністерством оборони протягом 10 днів.

Третій крок – отримання рішення про створення групи ППО підприємством від повітряного командування відповідної території. В Україні їх шість.

Четвертий крок – підприємство юридично створює групу ППО: готує внутрішню документацію, укладає трудові договори з працівниками, за потреби змінює фінансовий план тощо.

П’ятий етап – виконання завдань групою ППО підприємства та звітування повітряному командуванню. «Це звичайна робота, яку давно виконують мобільні групи. Різниця лише в тому, що в цьому випадку це може бути на будь-якому підприємстві», – розповідає Андрій Гінкул.

В Україні вже працюють десятки, якщо не сотні виробників перехоплювачів, РЕБ тощо. У більшості з них виробничі потужності перевищують попит Сил оборони. Тобто ці компанії готові взяти участь у тендерах та виконувати і приватні замовлення.

Для «роботи» в ППО підприємство може залучати як своїх теперішніх працівників, так і запрошувати сторонніх фахівців, особливо колишніх військових. «Згідно з постановою, особи, які залучені до груп ППО, не підлягають мобілізації», – уточнює виконавчий директор «АРМАДИ».

«Паперова робота може зайняти до трьох місяців, – пояснює Андрій Гінкул. – Місяць-півтора може бути витрачено на підготовку та подачу документів. На їх погодження нормативно визначено два періоди по 10 днів. Міністерство оборони відповідає доволі швидко, тому що зацікавлено в максимізації кількості груп ППО. Також деякий час потрібен для підготовки та проведення тендерних закупівель».

Також прискоритися можна, паралельного запустивши нормативний, технологічний і навчальний треки. «За два-три місяці паперової роботи одночасно можна з нуля підготувати операторів. Звісно, краще брати демобілізованих військових, бо в них більше досвіду та менше страху», – пояснює виконавчий директор «АРМАДИ».

Ще один варіант економії часу – угода з приватним підрядником, що надає послуги ППО. Такі компанії вже створюють колишні військові з досвідом у цій галузі. Вони мають необхідні документи, обладнання та навчені групи операторів.

Вартість залежить насамперед від кількості та розгалуженості об’єктів. Умовно, інвестиції Нафтогазу та «Нової Пошти» на порядок вищі, ніж оборонної компанії з однією виробничою лінією.

«При підрахунку краще оцінювати витрати на одну вогневу групу. На закупівлю засобів радіоелектронної розвідки, радіоборотьби, комплексу комунікацій, перехоплювачів, транспорту тощо орієнтовно може піти кілька мільйонів гривень. Втім, у порівнянні зі збитками від ураження об’єкта та подальшої пожежі ця сума незначна», – уточнює виконавчий директор «АРМАДИ».

На фото – приклад схем розташування пунктів управління, БпАК, РЛС і РЕБ (для ефективнішого трекінгу та ураження цілей).