На європейських гіт-парадах нині королює з невибагливою, симпатичною пісенькою “Dragostea din tei” румунське тріо хлопців з Молдавії “O-zone”. Поруч з румунами в Німеччині, наприклад, в гіт-парадах можна також на чільних місцях зауважити турецького виконавця Таркана, а в сусідній з Німеччиною - Бельгії пісні українки Руслани взагалі помирили гіт-паради двох націй, що там проживають і які мають окремі cпиcки шлягерів.


Олександр Ксенофонтов, менеджер і чоловік переможниці Євровізії 2004, має про цю нову ситуацію на європейському поп-ринку таку думку:

– Європа зараз шукає свої джерела в поп-музиці, тому що там ситуація подібна до української, де приблизно третина української музики опинилася під російською і під західною. Така ж ситуація і в Європі, де впевнено і по всіх параметрах панує Америка. Тому європейці зараз дуже сильно шукають енергетичної музики, - запальної, ритмічної і т. д. Оскільки європейська музика завжди чомусь асоціюється з чимось таким аморфним, інфантильним. І оці наші гірські спалахи дуже сильно їх підігрівають. Я тут маю на увазі і молдавську і турецьку, і румунську, і українську музику.

--------------------

А як буде у Польщі, де з середини липня продається видана фірмою “Pomaton EMI” www.pomatonemi.com.pl україномовний варіант платівки Руслани “Дикі Танці” ? Адже, ані Таркан, ані Руслана, ані популярне на Заході румунське тріо “O-zone” не мають тут такого попиту, як в деяких інших європейських країнах. Львів‘янка увірвалася на “закритий” польський ринок дуже несподівано, її тут ніхто не чекав, тим більше, що ані Ірина Білик, ані Асія Ахат два-три роки тому так і не змогли зробити кар‘єру в країні над Віслою. Київська фірма “Мама М‘юзік” вклала в їхню розкрутку і неабиякі кошти і вигадку, але усталена махіна польського ринку так і не сприйняла цих гарних українок, та в дечому, може, і наївних поривань київських менеджерів. Про те, чому в Польщі інші спрямування, ніж в Європі, де панує багатокультур’я, говорить Генеральний Директор “Pomaton EMI” Пьотр Кабай:

– “Євробачення” не є найголовнішим фестивалем і відомі радіостанції дають в ефір лише перевірені шлягери. Вони дуже бояться брати нові, специфічні речі. Колись давно ми намагалися залучити скрипальку Ванессу Мей – це було з 10 років тому, здається в 95-му. Пам‘ятаю, тоді ми показали її на міжнародному фестивалі пісні в Сопоті і її відразу ж почали усі передавати: в ті часи радіостанції ще транслювали подібні речі. Тепер ситуація змінилася. Найпопулярніші станції типу RMF FM, Radio ZET, Radio ESKA для молоді ставляться до таких речей зовсім по-іншому. Спочатку вони роблять дослідження, перевіряють чи це буде подобатися і т. д. й т. д. Тому частина музики, типу Нора Джонс, а в нашому випадку – симпатичний польсько-британський дует Аніта Ліпніцька і Джон Портер продавалися без залучення радіо та ТБ. Нині радіостанції стали консервативними, бо вони борються за слухача. Вони не хочуть ризикувати, тому що бояться, що слухач натисне кнопку і перемкнеться на іншу хвилю. Причому така ситуація тільки в нас, це специфіка саме Польщі.

Чи ця ситуація може змінитися ?

– Це, мабуть, зміниться, бо радіостанції повинні більш сформатуватися і мовити також для слухача, який любить новинки. Але, на це потрібно два-три роки, оскільки у Польщі досить великий консерватизм.

Чи в такому разі проект випуску платівки Руслани з її “Дикими Танцями” в Польщі не дуже певний ?

– Він такий ніби “In the middle of the road” - десь на межі, вони не знають чи повинні давати це в ефір. З другого боку, вони знають, що вона популярна в деяких місцях і чекають на такі елементи, як ось зараз був промоційний концерт Руслани у Варшаві, ачи по ТБ покажуть, з’явиться багато інтерв‘ю в газетах і журналах і це якби визначить погляд радіо на цю тему. З одного боку, на деяких радіостанціях думають, що це творчість якоїсь буцім низької якості, щось дуже таке поп-фолькове, а того вони не хочуть передавати, бо хвиля популярності цього тренду два роки тому вже минула. Спочатку були Ґоран Бреґович, Кая, потім були “Братанки”, “Ґолєц У-Оркестра” – усе це залишилося позаду. А тепер виходить, що треба ніби повернутися до того фольку, але вже зі справжнім корінням, з фольком українських Карпат.

У Польщі існує такий своєрідний культ Гуцульщини, причому така мода була і до війни, і ось у 90-і роки він знову дав про себе знати. Тому теоретично Руслана зі своїм гуцульським óбразом ніби-то повинна мати в Польщі успіх ? Але, можливо, що польського слухача навіть з Гуцульщиною можна “завоювати” лише прийшовши сюди із Заходу, з європейських гіт-парадів, а не зі Сходу?

– Так, якщо на Заході Руслана більш популярна, то вона досягне популярності й тут. Існує якась неписана перешкода між нами – Польщею і Україною, Словаччиною, Чехією, Угорщиною. Бо я часто розмовляю зі своїми колегами з тих країн. І дійсно, за останні 15 років ще нікому не вдалося з цих сусідніх країн популяризувати свого виконавця за найближчою межею. Можна зробити зірку в Німеччині, можна – в Португалії, у Франції, але набагато складніше зробити кар‘єру в Чехії чи в Угорщині. Адже, це невеликі ринки, вони в національному плані дуже запечатані. Польща також в національному аспекті герметична, в ній немає впливу різних культур. І тому протягом років тут про музику формувався, я б сказав, такий закритий погляд. Новинку на цей ринок впровадити дуже тяжко. Але це зміниться, бо Польща мусить відкритися на світ. Не лише політично – так, як оце ми увійшли до складу Євросоюзу, – а й в музичному плані також.

-------------------

Тим часом, найбільший інтерес до Руслани проявили саме в так званій жовтій пресі. Зокрема, дві конкуруючі популярні газети “SuperExpress” та “Fakt” розгорнули було цілу битву довкола того, чи Руслана на сцені виступає в трусиках чи без і чи вона може розлучитися з чоловіком чи ні. Ці ж газети раптом зробили з української співачки постійну відвідувачку варшавських дискотек. Мовляв, як тільки Руслана має вільну хвильку, то вона відразу ж сідає в своє авто і мчить до польської столиці, де в нічних клубах Варшави влаштовує дикі танці. Газети писали також про польське коріння далеких родичів Руслани, які мають спорідненість з графом Сапігою. А на гумористичній сторінці журналу “Wprost” у статті «Євробачення зближує» Руслану порівнюють з полькою Едітою Ґурняк, яка в 90-х роках посіла найвище для Польщі, 2-ге місце на фестивалі “Євробачення” і яка полюбляє носити такі ж коротенькі спіднички, як і Руслана.

Серйозного аналізу феномену Руслани в польських медіях ще не з‘являлося. Хоча без іронії та комплексів до її творчості ставиться 3-я програма Польського Телебачення, яка показувала участь української команди на варшавському надвіслянському святі “Вінки – 2004”. Руслана була також головною героїнею популярної музичної передачі “Mop Man” телеканалу Polsat.

З “Pomaton EMI” доходять чутки, що “Дикі Танці” продаються у польських крамницях непогано. В крайовому гіт-параді Airplay Chart http://pifpaf.com.pl/airplay Руслана з синґлом “Wild Dances” (на мить написання статті – прим. Юрка Зеленого) дісталася 8-ї позначки. А в списку кращого продажу платівок OLIS Руслана зі стартового 97-го місця пересунулася на 51-ше (дані на 2-ге червня). Це вважається успіхом.

Однак “Русланоманії”, як це має місце у Словаччині, поки що над Віслою нема. Директор нового французького готелю Campanile http://www.campanile.com.pl/ Vesin Antony вважає, що пісні Руслани не звучать, наприклад, на антені радіо RMF FM (одна з провідних радіостанцій Польщі – прим. Юрка Зеленого), яке постійно лунає в трьох корпусах його готелю в центрі Варшави, через те, що Руслана походить з України, а не наприклад, з Франції. Він не розуміє чому пісні його улюблениці можуть вільно звучати у французькому ефірі, а RMF FM ігнорує його замовлення, і – як він стверджує - ні разу не передало жодної пісні з платівки, яку слухає вся Європа. “Я цю справу просто так не залишу” – каже новоспечений шанувальник української пісні Vesin Antony.


----------------------------------------------------

В тему:

Геть неякісну російську попсу!

Експансія Руслани в Європу триває

Сайт Руслани не витримав напливу відвідувачів і був закритий

Дикі танці в центрі Європи

Руслана зробила для України більше, ніж уся ця псевдоукраїнська держава

“Дикі танці” позитивно вплинули на “Народний Оглядач”

Чи можна зустріти зірку в метро?

Дівчина воля, дівчина-зброя

Музика і політика