Зокрема, говорять, що йому належить львівська газета „За вільну Україну”, створена колись В’ячеславом Чорноволом як орган Львівської обласної ради першого демократичного скликання, яка донедавна мала чітко виражене націоналістичне спрямування. Дехто також стверджує, що фінансове відношення має Георгій Миколайович до ще однієї львівської газети – „Українського шляху”. Остання до речі була створена, а також редагувалася свого часу нинішнім головним аналітиком країни – Василем Базівим.

Можна з різних позицій оцінювати створення політичної партії "Відродження", яка зареєстрована на початку цього тижня. Не має сумніву, що дана подія є знаковою. Чи не вперше за час своєї кар’єри Георгій Кірпа порушив притаманний йому політичний статус-кво, відійшов від образу господарника, якого ретельно дотримувався раніше, та відверто анонсував свої політичні амбіції. Безперечно, такий крок досвідченого апаратного гравця мусить мати під собою чітку мотивацію. А саме, має проглядатись відповідь на ключове в політиці запитання: Навіщо?

Насамперед, слід сказати, що 97-ма зареєстрована в Україні партія за потенціалом впливу буде займати далеко не це “почесне” останнє місце. Адже, як було публічно сказано її лідером, вона буде об’єднувати, насамперед, працівників транспортної галузі. А це, по-перше, – величезний людський ресурс, який об’єднує більше одного мільйона працівників; по-друге – просто колосальні фінансові можливості. В цьому світлі те, що про створення партії “Відродження” журналістів повідомив президент України Леонід Кучма – теж доволі знаково. Як вдало підмітило львівське інтернет-видання “Вголос”: “Не кожен день Президент виступає у якості прес-секретаря одного із міністрів. Навіть якщо цей міністр – Георгій Кірпа”.

Слід також пригадати кілька останніх масштабних проектів Кірпи, на зразок Терміналу “Південний”, Київського залізничного вокзалу, Сихівського мосту у Львові чи щойно розрекламованого будівництва нового вокзалу на Лівому березі Дніпра у Києві. Подейкують, що ця споруда конкуруватиме за розмірами із Вашингтонським вокзалом у США. Так от, кількість осіб, котрі задіяні у цих проектах та підпорядковані міністерству транспорту – величезна. А це – додатковий електоральний ресурс для партії.

Зважаючи на окреслені ньюанси, а також базуючись на тих дискусіях, що вже велися довкола особи Георгія Кірпи у ЗМІ, напрошуються кілька версій, щодо мети створення головним транспортником власної партії.

Версія перша. Партія “Відродження” створена Георгієм Кірпою з розрахунку на активну та успішну участь у парламентських виборах 2006 року. І в цьому є певний сенс: у випадку зміни керівництва країною після президентських виборів міністр транспорту має всі шанси опинитися на узбіччі політичного роцесу. І власна партійна структура в цьому випадку може стати інструментом збереження політичної ваги. А два роки до парламентських виборів – саме той час, який потрібно для побудови чіткого, розгалуженого партійного апарату на всіх рівнях з метою успішної участі у парламентських виборах.

Версія друга. Новосторена партія – це засіб мобілізації величезного ресурсу, яким володіє міністр транспорту, кінцева мета чого - не представництво інтересів працівників галузі на парламентському рівні, а просування єдиного об’єднаного кандидата від влади на посаду президента на виборах ще цього року. Тобто, в такому разі не Янукович, а Кірпа мав би стати основним гравцем цьогорічної кампанії. Аналітики „Генези” розглядали цей варіант ще рік тому (Хто і для чого піарить Кірпу? / Українська правда, 17.06.2003). Зі створенням пласної партії кандидування Кірпи на посаду президента знову актуалізується. тим більше що статус чинного прем’єра як “виконувача обов’язків основного кандидата від влади” стає чимраз очевиднішим. Що непрямо озвучив Президент під час останньої прес-конференції.

Версія третя. Георгій Кірпа йде на президентські вибори. Але не як основний гравець. Його участь в президентській кампанії може зумовлюватись технологічними моментами ведення виборчої кампанії іншим кандидатом від влади, того ж Януковича, чи, зрештою, самого Кучми. І роль Кірпи в цьому процесі буде полягати у відтягувані на себе голосів виборців Західного регіону, традиційно проющенківського. Це підтверджують результати опитувань громадської думки, згідно з якими, нагадаємо, Кірпа має доволі високий рейтинг на Львівщині - близько 11 %. Це вагома цифра при остаточному підрахунку голосів в загальнодержавному масштабі.

Можливі, звичайно, й інші причини створення партії “під Кірпу”. Але усі вони - так чи інакше, в різних варіаціях, - повторюють вищесказане.