На Україні до народження Ісуса Хреста носіями ведичних божественних знань були волхви, або брахмани(святі мудреці). На різдво, коли народився Хрестос, до нього прийшли три маги зі сходу, щоб поклонитися. Тих магів можемо назвати язичниками, рідновірами (сучасними поняттями).Після Воскресіння Ісуса Хреста ті ж самі брахмани, волхви, святі маги, що жили серед різних культур і народів, зокрема - руські волхви, -добре знали хто такий Ісус Хрестос, добре знали його вчення, і ставилися до нього з відповідною пошаною.

Проте вміру розгортання Калі Юґи, (четвертої(останньої) доби циклу), доби повної і повальної деградації людства, язичники також зазнали втрати духовних знань і падіння в невігластво, тому почали покланятися матерії, творінню, забуваючи про Творця. Звідси і таке поняття, як “рідні боги”.

Я з любовю і цікавістю ставлюся до рідновірів, бо вони є носіями нашої безцінної культури. Але Калі Юґа не оминула і їх. Відтак, від загострення “фальшивого еґо” в людей виникли поняття “твій і мій”, “ваш і наш” бог. Це як рідні брати і сестри сперечаються “чия мама”.

Бог, напівбог, ангел, святий — це живі істоти, особистості. Бог - це не егрегор, не згусток енергії, не світло, - а Жива Особа, яка випромінює те світло.

Хрестове вчення було спотворено, перекручено, перебріхано, нейтралізовано фарисейськими вставками в Євангеліє, а деякі фудаментальні, ключові поняття для розуміння Істини, як - закон реінкарнації, - було вилучено з церковного вжитку і заперечено.

І сьогодні як рідновіри, так і християни в глухому куті кризи, ворогують, втративши цілісне розуміння Вед і Хрестового вчення.

На Русь ХрЕстове вчення вже прйшло як хрИстиянство, тобто суміш вчення Хреста і юдохрістиянства, - і насаджувалось насильно.

Рідновіри відкидають Хреста, як “юдея” і християнство як “продовження юдейського “старого завіту””.

Та Хрестос був галілеянином, мав голубі очі, русяве волосся, 180см росту(як на плащаниці). Як і наші рідновіри.

Гріхом було б думати, що Він наш, адже духовний світ не має фізичних умовностей. Святі люди не егоїсти, а випромінюють світло для всіх, хто це світло приймає, незалежно від параметрів свого тіла.

Врезультаті фарисейського впливу, сьогодні Церква (християнська) панічно боїться всього, чого не розуміє внаслідок кризової зашореності, наприклад, поняття магії, забобонів, “заборонених книг”, єретичної думки, гадаючи, що “неканонічна” думка в церкві- це загроза. Один хороший священник навіть до фітотерапії поставився як до “відьомства”, віддаючи перевагу “офіційній” технократичній матеріалістичній медицині. Якщо людина впевнена в собі, то вона не боїться ніякої брехні, і всяку інформацію аналізує.

Характерники займалися магією, володіли природою, знали її закон і це ніяк не заважало їм покланятися Хресту і молитися до Нього в будень, свято і в тяжку годину. Сам Хрестос показував “чуда” для того, щоб і всі його послідовники таке могли робити. Всі без винятку, хто хоче дорости до відкриття в собі “екстрасенсорних” можливостей. Що і робили волхви і характерники. Та відкриття в людях своїх боголюдських, “надприродніх” можливостей не на руку чортам, тому ті все робили і роблять, щоб послідовники Ісуса Хреста усвідомлювали себе “вівцями” і

“рабами божими”, чи то пак - просто рабами.

Потрібне глибоке занурення у всесвіт священних Ведичних писань, які дають дивовижно широку, глибоку, детальну істину інформацію про світоустрій, про Всесвіт і прояви Єдиного Творця,

вивчення і поєднання з Вченням Хреста — Боголюдини, Того, Хто прийшов продовжити і доповнити Ведичну традицію.

В нас, у Самборі якось постало питання чи святкувати Івана Купала на рівні міста, бо це ніби і гарно, по українськи, і водночас “грішно”, адже то “поганське” свято. Отак і виникає конфлікт, завжди під впливом гуни невігластва.

Відун, Відьма — той, та тащо відає, знає Природній (Божий) Покон.