Такі дані були отримані в ході антропологічного дослідження кісток із кладовища гладіаторів 2-3 століття до н.е. у місті Ефесі, що на території сучасної Туреччини.

Провівши спектроскопічний аналіз, науковці встановили вміст вуглецю, азоту та сірки, а також співвідношення стронцію та кальцію в кістковому матеріалі.

Виявилось, що харчування гладіаторів мало чим відрізнялося від харчування звичайних городян. Однак зернові, які вони споживали, ймовірно, були нижчої якості — це була груба їжа. Через це їх навіть називали «їдоками ячменю».

Аналіз кісток давніх воїнів також показав високий вміст стронцію, тобто їжа гладіаторів була багатою на кальцій. Дослідники припускають, що напій із попелом, який згадується у давніх джерелах, дійсно існував.

«Попіл рослин, очевидно, споживався, щоб зміцнити організм після фізичного навантаження і сприяти кращому загоєнню кісток», — пояснює керівник дослідження Фабіан Канц з кафедри судової медицини Віденського медичного університету (Австрія).

«Це так само як сьогодні, коли ми після фізичного навантаження споживаємо магній і кальцій у формі шипучих таблеток», — говорить він.

Матеріали дослідження були оприлюднені на сайті Віденського медичного університету. У роботі брали участь також фахівці з Інституту судової медицини при швейцарському Університеті Берна.