Останнім часом спостерігається значний ріст громадянської активності. Під час нещодавнього відеомосту (скайп-конференції) з представниками громадських організацій та працівників органів юстиції Львова та Дніпропетровська були озвучені цифри - 10% ріст чисельності громадських організацій протягом останнього року. Так у Львові їх вже є понад три тисячі. Разом з тим, серед цих ГО є обмаль "ідеологічних" (об'єднаних навколо якоїсь ідеї), зате достатньо "кишенькових". Це не дивно, оскільки довіра до політичних партій на загал низька, а місцеві вибори не за горами. Отже, ситуація буде як і з політичними партіями - підконтрольних просуватимуть більші-менші олігархи через свої ЗМІ, а незалежних паплюжитимуть та влаштовуватимуть інформаційну блокаду.

Звідси два шляхи розвитку будь-якої ГО та політсили - часткова чи повна втрата самостійності через пошук спонсора, або широкий формат об"єднання з однодумцями.

Для будь-якої організації найважливішим є соціальна енергія яку вона в собі акумулює. Акумулювати цю енергію, а отже й ресурси (не обов'язково фінансові!) організація може або через меркантильну зацікавленість своїх членів, або шляхом об'єднання однодумців.

На сьогодні у 99% випадків ця зацікавленість полягає в отриманні зарплати, або в очікуванні дивідендів від корупційнно-бізнесових схем у майбутньому, а ідеологічна база є баченням вузького кола людей, котре вони пропонують всім іншим.

Я це називаю "парасолькою" під яку організація пропонує долучитися усім бажаючим. Тут неминуче виникає конфлікт лідерів - кожен вважає свою парасольку кращою, а якщо вона розростається завдяки фінансовим вливанням зі сторони, то за місце під нею як лідери так і спонсори вимагають від новоприбулих вступний внесок та дивіденди у майбутньому...

Виходить зачароване коло - без грошей організацію неможливо розвинути - мала організація спонсорів не цікавить - якщо організація стає цікавою - її пропонують купити, або знищують чи відсувають на маргінес.

Чи є можливість розірвати це зачароване коло?

На мою думку є, якщо об'єднуватимуться люди чия мотивація буде вищою за банальні "шкурні" інтереси, люди усвідомлені реального стану речей та наслідків подальшого розвитку ситуації в тому напрямку, в якому вона сьогодні розвивається, та люди котрі усвідомлено взаємодіятимуть за певними правилами.

Як сказав на одній зустрічі професор, доктор наук, психолог та психіатр Олександр Фільц - для будь-якої успішної організації важливі дві речі - ідея та ритуал. Можу лише додати, що для ефективного об'єднання різнопланових організацій та багатолідерного середовища важливими є "співавторство" в ідеології та усвідомлення "ритуалу" як механізму взаємодії.

Суть "співавторства" є в синхронізації своїх уявлень щодо певного "ідеалу" в процесі його створення (творіння) в середовищі однодумців, та досягнення з ними консенсусу, а сенс "ритуалу" у неможливості узурпації спільних напрацювань кимось із лідерів та збереження власної індивідуальності протягом взаємодії.

Коротко поділюся власним позитивно-негативним досвідом у виході за межі "зачарованого кола".

Познайомившись із принципами взаємодії в форматі динамічної мережі, розробленими львівським дослідником Тарасом Плахтієм, після тривалих роздумів ризикнув провести один експеримент, запропонувавши взяти у ньому участь різним за віком, статтю, досвідом та уподобаннями людям. Для цього метою взаємодії та досягнення спільного результату було вибране "надзавдання" - побудова якісно нової України. Це надзавдання вирішувалося за методикою стратегічного планування, опробованою мною раніше у бізнесовій практиці.

Розпочали ми з моделювання "ідеального майбутнього" - опису України як ідеальної країни, такої як її бачимо у майбутньому. В менеджменті це називають "місією" організації або "метою" проекту. На мій, та декого з присутніх, щирий подив, нашому "строкатому й різнокольоровому" товариству вдалося отримати доволі непоганий спільний результат. Що характерно - принцип безконфліктної роботи у форматі динамічної мережі об'єктивно спонукав учасників до пошуку консенсусу!

Одразу відкину закиди щодо того, що якість результату буде низькою через ймовірно "низький" рівень учасників - це видумка псевдоінтелектуалів-маніпуляторів! Істина є завжди простою та зрозумілою для будь-кого. З позитивно орієнтованих людей, звичайно... (це окрема тема, тому не буду зараз на ній зупинятись)...

Наступним кроком був аналіз ситуації "тут і зараз". Так званий COST-аналіз - хто стикався у бізнесовій практиці. Вже на цьому етапі, проаналізувавши існуючі можливості, недоліки, переваги та загрози ми, тримаючи в уяві нами ж "узгоджене" "ідеальне майбутнє", одразу побачили ключові речі, необхідні для зміни існуючої системи.

В першу чергу це Просвіта. Просвіта в сенсі зміни світобачення шляхом очищення свідомості від того лайна яке нам цільово до голови напихають, починаючи зі шкільної освіти та закінчуючи щоденною інформацією у ЗМІ.

Після цього ми почали прокладати шлях від реалій сьогодення до ідеального майбутнього. Це були коротко-, середньо-, та довгострокові стратегії по різних напрямках. І тут теж результат був позитивно-конструктивним!

Залишився завершальний етап, який, поки що, не відбувся...

Тут мушу дещо пояснити. Тренуватися потрібно за правилами, а в реальній ситуації діяти спонтанно, використовуючи всі знання, навички та підручні засоби. У вуличній бійці немає татамі, кімоно та правил. Є конкретна ситуація та багаж знань і те, що під руками. Так і в ситуації щодо побудови нашого "ідеального майбутнього" - є певна кількість людей, зі своїми особистими знаннями, бажаннями, ресурсами та потенціалом, які волею Провидіння зібралися до купи. Тобто, немає значення яка "стартова позиція" - при реальній небезпеці ви реагуєте на ситуацію не роздумуючи та використовуєте те що маєте. Розпочати процес досягнення "ідеального майбутнього" можна з будь-яким ресурсом. Далі справа за резонансом...

Повертаючись до нашого експерименту. Ми започаткували живу ідеологію, зробили начерк тієї ідеальної країни в якій хотілося б жити нам та нашим дітям й онукам. Але ми не дотримались ритуалу - розбіглися по своїх комірках та започаткували власні "парасольки". Мабуть тут і моя вина, що не проявив достатньої жорсткості... Але все має йти від Душі та з легкістю, й бути на часі... Мабуть ще було не часі. Доля ж «парасольок» відома – їх складуть після дощу, викинуть, як застаріють, або комусь продадуть…

Отже, що би мало відбутися на четвертому етапі?
Кожен учасник (що цікаво - учасники від зустрічі до зустрічі змінювалися!) стратегічного планування у форматі динамічної мережі має якусь свою справу, чимось зайнятий, якось заробляє на хліб насущний. І змусити його добровільно витрачати свій час та ресурси на ефемерне "спільне благо" не вийде. А ось дати йому додаткові можливості самореалізації - це під силу. Але не просто самореалізації, а розвитку його особисто та його улюбленої справи чи діяльності в напрямку ... досягнення спільно узгодженого "ідеального майбутнього"! Це колосальна синергія та енергетичний потенціал!

Банальний приклад:
Ви вирощуєте у своєму селі певний сорт яблук. В нашому "ідеальному майбутньому" присутня здорова, природня, без усіляких ГМО, корисна для людини їжа. У вас немає ні часу продавати ці яблука, ні бажання і навіть автомобіля, щоби завезти на базар перекупникам. Але в групі знаходиться людина, що входить у ГО, де просто дуже багато людей, тобто банальних контактів, та людина, що має свій фургончик. Ваші проблеми раптом вирішилися самі по собі - ви надалі покращуєте свій сорт яблук, маючи на це кошти від вдячних споживачів, включаючи власника фургончика... У вас немає коштів на рекламу своїх ідей, чи свого продукту - група однодумців може прорекламувати вас у соціальних мережах та через своїх знайомих... Вам потрібно вирішити проблему - через тих самих однодумців знайдеться людина, котра цю проблему в стані вирішити... Думаю що в кожного є достатньо життєвих прикладів взаємодопомоги. А тут скоординована, усвідомлена взаємодопомога заради досягнення спільної мети, "ідеалу", якого ви є повноцінним співавтором...

Позитивна дія, результат - найкраща реклама. До такого процесу люди об'єктивно потягнуться. Більше того - є велика ідея. Не менша остогидлого покручу "русскава міра", який знищує в першу чергу самих росіян...

В чому різниця між пропонованою ідеєю та будь-якою ідеологією?

Практично всі пропоновані ідеї - готові парасольки, а тут пропозиція разом прогулятися під дощем!

По мірі долучення нових учасників ідеологія буде змінюватися - вона жива. Ідеальне майбутнє буде вимальовуватися все чіткіше, стратегія прописуватиметься все конкретніше, а практична взаємодія охоплюватиме все більше людей...

Але - у суворій відповідності принципам взаємодії у динамічній мережі, які об'єктивно унеможливлюють її узурпацію одним із лідерів (яких усіх ви незабаром побачите у списках різноманітних партій)…

Для чого це пишу? Ні, нічого не пропоную. Лише інформую, вчергове нагадую – вихід є.
Тобто займаюся тією ж Просвітою. Добровільно та непримусово.

Наскільки можу та відчуваю необхідним… 

Малюю майбутнє, в період відносного затишшя...