Гейміфікація - це цікавий підхід і спосіб. Особливо в школах дітям корисно подавати матеріял у формі гри. Так діти активніше розвиваються. Ігри також корисні і на роботі для зняття стресу, для підняття настрою, для сприяння дружбі працівників, для зняття психонапруги, для розрядки, для переключення на іншу діяльність, що дозволяє відпочити і не спати (а навпаки підняти тонус). Також корисні жартівливі змагання хто зробить краще.

(Згадуючи про соцзмагання у ссср - це протилежне до радісної гри. Соцзмагання у ссср - це як: хто останній прибіжить - того застрілимо.)

Гра на роботі, на виробництві має бути
1. Добровільна,
2. Приємна,
3. Радісна.
Тоді це дає позитивний результат.

Хоча, життя це не тільки гра і змагання. Треба усвідомити, що життя багатогранніше ніж просто гра.

І цитата: "У той же час я ретельно тестую багато ігор для свого курсу - Plants vs. Zombies, припустимо. Ще у Facebook - FarmVille, CityVille. Ці ігри дуже корисні в плані навчання і мають специфічні техніки, що мотивують гравців. Вони дуже прості, але змушують людей продовжувати грати і купувати віртуальні товари."

Якщо він полюбляє якусь гру під назвою зомбі, то чи здорові в нього смаки?
Якщо ігри ЗМУШУЮТЬ людей продовжувати грати і купувати, то чи не ігрова це залежність?
І чи не затягує така гейміфікація, перетворюючи людину на робота андроїда, як воїна на кіборга, напів людину- напів робота, що не тільки заміняє свої руки-ноги на протези, але і вживлює в мозок штекер і закачує собі в мозок інфу через юсб-порт? Тоді залишається замість природніх овочів і фруктів їсти напівпластмасові, а згодом і просто пити рідину для миття посуду зі всіма вітамінами в ній. Це армагедонний сценарій. Тому варто тяжіти більше до природи ніж до техніки. Розвиваючи 1. Свої тіла, 2. Технічні пристрої, а не навпаки.

Ну і чи варто фанатіти від гри. Гра це лише один з безлічі частин ЖИТТЯ на Землі і у Вселенній.

Змагальність(конкуренція) - це цікава можливість порівняти свої можливості з іншими, випробувати свої сили, розкрити таланти, визначити кращого для посади лідера і структурувати громаду по рівнях розвитку.

Проте мудрість гласить: Будь кращий ніж вчора, а не кращий ніж інші.

Тому змагання є вторинні, а первинне є самовдосконалення.

Можна розвиватися змагаючись, а можна розвиватися без конкуренції, без змагань. Змагання - це спосіб розвитку у Просторі Боротьби.

У Просторі Волі окрім веселих змагань, є також інтровертна творчість. Як можна змагатися двом бригадам, котра швидше і якісніше збудує хату. А можна і самому, без змагань збудувати хату, прагнучи до досконалости.

У музичній творчості є поняття "гра на інструменті", у малярстві "гра барв, гра світло-тіні".

Проте є геймери, котрі смисл життя бачать у комп’ютерній грі. Більше нічого в житті важливішим не вважаючи. Так ця гра їх засмоктує і узалежнює. Коли є патологічне бажання, ломка пограти у гру, щоб просто заспокоїтися, втамувати ломку. Це свого роду втеча від проблем, як горілка є втечею від проблем. Так геймерство стає наркотиком. На початку популярними були поняття "ком’ютерна залежність", і "інтернет залежність". Це коли, якщо в хаті нема комп’ютера чи інтернету - людина не знаходить собі місця, відчуває неспокій, ломку. І не знає за що взятися.

Тому людина - це Син чи Донька Бога Отця. Людина це творець. А гравцем людина буває час від часу. І це лише один з безлічі аспектів життя, а не єдиний.

Тож, хай гра посяде у нашому житті своє місце. Щоб був час на інші, подекуди важливіші діяльності в житті. Як от допомога, самовдосконалення.