Але, як зазначає NEWSru, геофізики Каліфорнійського університету в Берклі вважають, що так звані "місячні кратери" - це магма, що повільно витікала на ранніх стадіях місячної історії. Ця гіпотеза може пояснити, чому астронавти з "Аполлона" 30 років тому знайшли на її поверхні намагнічені камені, пише видання The Guardian.

Всі кам'янисті планети колись були гарячими. Марс і Місяць дуже малі, щоб мати кипляче ядро. Однак за допомогою складної комп'ютерної моделі "місячного серця" Дейв СТИГМАН і його колеги з Каліфорнійського університету змоделювати, як крапля темного базальту, багатого торієм, рухалася з центра Місяця до того його боку, який дивиться зараз на Землю.

Крапля повинна була просочитися крізь ізоляційні шари, що покривають місячну кору, і швидко пройти стадії охолодження і конвекції, залишивши за собою слабке магнітне поле і намагнічені камені. "Якщо ця модель вірна, то стане можливим повне уявлення про термальну історію будь-якої планети, включаючи Землю", - сказав Д.СТИГМАН.