...Поява (після зникнення) людей з однаковим психічним станом і в одному регіоні, безумовно, не є випадковою. Особливо після їх обстеження психіатрами. Зазвичай у них виявляють синдром втрати власного ’’я’’ з повною дезорієнтацією у собі, в просторі та часі. У ті часи, коли я ще навчався і долав перші сходинки кар’єрного зростання, викладачі спецпредметів казали про секретні розробки в галузі контролю та стирання пам’яті, корегування масової свідомості. З цією метою пропонувалося застосовувати психотехнічні і токсикологічні засоби (наприклад, усім відомий зі шкільної парти психотропний бойовий препарат BZ).

Цією проблемою в СРСР займалася достатньо велика кількість НДІ. Зрозуміло, що з метою вивідати, що там коїться у них, підключали розвідку. При цьому водночас за кордоном проходили перевірку новачки спецслужби. Я особисто двічі перевозив на аналіз якісь реактиви, отримані від резидентури у Фінляндії (моє завдання полягало в тому, аби забрати в Каунасі дві невеликі каністри та перевезти їх на авто до Контори в Ленінграді). Мене тривалий час інструктували з техніки безпеки при перевезенні, а машину потім годинами відмивали наші фахівці. Такі засоби перестороги були обумовлені тим, що мій попередник по цьому оперативному напрямку після випадково необережного поводження з такими каністрами (потрапив у ДТП на трасі під Шауляєм) довго не міг отямитися і перебував у прострації (як сам говорив, відбило пам’ять). Його тривалий період тримали у шпиталі, після чого він перебував у нашому заміському профілакторії. Але повністю так і не поновився, що стало причиною його позбавлення оперативної роботи та переведення до канцелярської праці до архіву кадрів.

Багато хто із кадрових співробітників Держбезпеки пам’ятає, як з кінця 70-х різко з’явився попит на дефіцитних тоді фахівців-психологів (було відкрито спецфаки при Київському, Ленінградському та Казанському університетах). Приблизно тоді ж виникло і спеціальне поняття ’’бойова психічна травма’’.

На державному рівні проблема бойової психічної травми була актуалізована закритою постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР як Загально проблема №9 (постанова №700-215с. від 19.07.85 року). Основні питання цієї постанови (методики впливу на психіку на відстані, можливість реабілітації постраждалих тощо) були проведені в Міністерстві оборони СРСР, МВС, КДБ відповідними наказами під грифом ’’Цілком таємно’’.

Після розпаду СРСР праці з цієї тематики було призупинено, фахівці виявилися не затребуваними, що і призвело до ’’витоку мозгів’’ та проникненню інформації до різних соціальних рівнів. Частина фахівців опинилася у кримінальних структурах, частина виїхала за кордон.

Волею долі я опинився у Києві, де мешкали батьки, і тут, як офіцер військової контррозвідки, розробляв питання контролювання деяких НДІ медичного спрямування та Центральний шпиталь Міністерства оборони України.

Першочерговим завданням мого підрозділу була розробка фахівців, що займалися Проблемою №9 та лишилися в Україні після розпаду або переїхали сюди з інших республік Союзу.

На щастя, більшість фахівців лишилися під дахом МВС і СБУ. Щоправда з плином часу вони йшли на пенсію чи починали друкувати у відкритій літературі дані про власні заслуги в галузі психотехнологій. В надрах МВС України було зорганізовано відкритий спеціалізований медичний центр Регістр на чолі з таким собі Сергієнко А.В., який, скажемо відверто, розбалакав масу закритої свого часу інформації і втягнув в таке співробітництво інших вчених в Україні. Це було сенсацією напочатку 90-х, багато хто прагнув зробити собі ім’я в щойно сформованому науковому бомонді країни, і вівся на відкритість.

Особисто я контролював діяльність релігійної секти Біле Братство, вів її в оперативній розробці. Після арешту керівників цієї культової групи співробітникам мого підрозділу довелося контролювати активність участі цілого ряду фахівців, що намагалися допомогти слідству і з ходу поставити діагнози усім членам секти. Саме на цій сенсації тоді деякі псевдофахівці прагнули ’’виїхати’’.

До цього скандалу було втягнуто і представників військової медицини. Загальновідомим (як не дивно, ще під час слідства) став факт участі у психіатричній експертизі культової верхівки секти завідуючого кафедрою військової психофізиології Української медичної академії полковника Йєни А.І. Що нас як фахівців-оперативників засмутило, бо йшлося про черговий виток інформації.

Від 1995 року я став займатися проблемами розвідки у прикордонній смузі Польщі. В той час я безпосередньо не стикався з проблемами бойової психічної травми. Але до мене неодноразово потрапляли оперативні зведення про затримання дивних людей у західних областях України та спробах перетинання ними кордону у зомбованому стані. Я проаналізував оперативну обстановку і встановив, що за словами моїх колег, десь під Львовом був, а може й є пансіонат закритого типу, де, судячи зі всього, і відбувалися спеціальні досліди психіки. За неповними даними штатні співробітники цього закладу мали військові звання і рахувалися в штаті спецслужб.

До речі, той же полковник Анатолій Йєна під час нещодавньої зустрічі зі мною на конференції з психіатрії обмовився, що, перебуваючи на курсах підвищення кваліфікації начмед однієї із спецслужб, заслужений лікар України полковник К. казав, що тісно залучає до співпраці екстрасенсів та працює з ними ще від попереднього місця служби. З його слів збоїв під час відповідних робіт ще не було. Про які саме роботи йшлося, мені дізнатися не вдалося.

Під час тієї ж конференції високоповажний армійський токсиколог вихвалявся, як його вербували представники американської військової розвідки в період його консультування з демонтажу ядерних ракет в Первомайську. Американцям, буцімто, стало відомо, що він володіє певними методами токсикологічного зомбування людини.

Сьогодні в Україні дещо менше пристрастей навколо всіляких психотехнологій. Певною мірою це є наслідком кардинальної зміни влади в спецслужбах України та в РНБО. Зараз відбувається чистка рядів. Навіть у вітчизняній пресі мусуються чутки про сенсаційні судові процеси, де колишні оперативні офіцери військової розвідки будуть судитися з керівництвом цієї установи. Слухання обіцяють бути цікавими. Один з перших судів має відбутися у січні 2003 року. До військового суду Центрального регіону Києва подав позов бувший полковник зовнішньої розвідки України П.Д.Недзельський. До спеціального рішення суд буде відкритим, тому у преси є можливість взяти інтерв’ю у перших осіб розвідки.

Недзельський обіцяє назвати, в тому числі і представникам ЗМІ, різноманітні цікаві факти, зокрема приклади протизаконної маніпуляції свідомістю та психологічного пресингу іноземних громадян. Напевно йдеться про якісь нові форми залякування агента з метою схилити його до співпраці. Я не лікар, мені як не фахівцю складно судити про що, власне, тут мова.

Між тим, є підозри в тому, що подібні досліди тривають донині. Так, під час одного з передноворічних відзначень мій старий приятель ще з часів Білого Братства, що нині обіймає вельми високу посадув Українській військовій медичній академії на п’яну голову розповів, що не так давно йому давали на рецензію проект ’’особого документу про спеціальне медичне постачання оперативного призначення’’ для розвідки Генерального Штабу ЗС України. Підтвердженням цьому може слугувати інформація мого колишнього співробітника, який розповів, що ця установа зібрала зараз найсерйозніших фахівців в галузі спеціальних проблем екстремальної медицини. Проте, знаючи про катастрофічно низьке фінансування усіх силових структур країни, передбачати, що такі фахівці провадять серйозні розробки, було б смішно. Оперативна робота потребує значних вкладень.

Ось, в цілому, і вся інформація, що нею можна б було поділитися без шкоди Національним інтересам. А щоб не сумніватися в її достовірності, рекомендую згадати кілька прізвищ з мого досьє і, запевняю Вас, від відвідувачів і дзвінків не буде відбою. Усі будуть питати одне: ’’Де взяли інформацію?’’, бо хімічний та психологічний тероризм - тотально під державним контролем.

І обов’язково відвідайте згадані судові засідання в Києві: впевнений, це допоможе глибше увійти в курс справи.

На цьому прощаюсь, полковник Немо (це моє оперативне псевдо ще з часів навчання).

PS. Ось що пише про самого себе автор цієї замітки.

Нині вийшов у запас, викладаю спецпредмет у приватному інституті охорони та приватного розшуку. Закінчив спецфакультет КДБ при Ленінградському державному університеті, пам’ятаю навіть Володю Путіна, що навчався на кілька курсів молодше. Після випуску працював за Скандинавським напрямом. Маю державні бойові нагороди за оперативну діяльність. З 1992 по 2001 рік - на оперативній роботі в Україні. Пройшов вдосконалення в Академії СБУ.