Радіо Свобода

– Як Ви – як росіянин, і доволі успішний – почуваєте себе в сьогоднішній Україні?
   – Я був на Майдані зі своїм сином. Ми стояли там близько 100 днів, протестуючи проти кримінальної влади в Україні. Ніколи в своєму житті я не уявляв, що буду проти Росії та російського режиму. Саме тому мені важко описати свої почуття. Це смуток.
 
– Все ж, як можна описати ці відчуття росіянина?
 
– Я ніколи не ділив людей на українських та російських. Для мене – це завжди був один народ. Я росіянин, але живу в Києві майже 32 роки. В мене ніколи не було проблем через те, що я розмовляю тільки російською мовою. Але я люблю українські пісні. В мене четверо дітей, і вони розмовляють італійською, англійською, російською та українською. Моя мова ніколи не була для мене проблемою.
 
Якщо порівняти Київ з Москвою, Київ ніколи не був кримінальним. Це дуже чисте місто, і під час радянських часів, і за роки Незалежності. Я ніколи не уявляв собі цієї ситуації. Військові люди також ніколи не уявляли собі, що будуть проти Росії. Саме тому боротьби в Криму не було.
 
– Що Ви думаєте з приводу доволі популярної думки, що «Донецьк – наступний» (після Криму – ред.)?
 
– Ніхто не знає, що буде далі. Але ситуація в Криму була повністю штучною. Я не вірю в результати кримського референдуму і не приймаю їх. Згідно з реальною інформацією, лише 34 відсотки жителів взяли участь у цьому референдумі. Все це через брехню від російських ЗМІ та Кремля.
 
Україна може стати причиною для наступної революції в Росії.
   Ми тут живемо 32 роки, у нас ніколи не було проблем з мовою. Одного дня, Кремль та Путін вирішили підтримати цю кримінальну людину Януковича, через якого на Майдані загинули понад 100 людей. І Росія почала війну. Якщо російські люди вважають, що Крим – це частина Росії, чому про це не переговорити за столом, як це було, коли Америка купила Аляску. Чому не переговорити без армії? Я вважаю, що це абсолютно неприйнятно для 21-го століття.
 
– Ви бізнесмен. Чи є проблеми у Вашого бізнесу через цю кризу?
 
– Даруйте, але моя відповідь буде дуже прямою. Це дуже безглузде запитання. Зараз не час думати про бізнес. Це час думати про майбутнє моєї родини, моєї країни.
 
– Чи вважаєте Ви цей протест соціальним?
   – Ми повинні підтримати нашу країну, коли говоримо про соціальні протести і революції. Тепер я і всі ми розуміємо, що ми наодинці з собою, що Росія проти нас. Росія зробить все можливе, щоб дестабілізувати Україну. А у Європи неправильне ставлення до України. У Євросоюзу подвійні стандарти. Ми втратили Крим. А Крим, я не впевнений, але це точно понад 100 мільярдів доларів. В 1994 році ми підписали Будапештську угоду з Росією, Великобританією та США, бо Україна – мирна країна. Наша надія була – отримати допомогу від цих країн.
 
– Але допомога була, санкції проти Росії.
 
– Звичайно, але нам треба вірити в самих себе. Той час, коли ми вірили царю чи президенту, пройшов. Нам треба вірити в самих себе. Коли я кажу «ми», я маю на увазі народ. Це не опозиція, чи виконуючий обов’язки президента. Я кажу про народ. Нам треба вірити в самих себе, робити речі самим. А від Європи це був поганий сигнал. Вони що, чекають на іншу «Небесну Сотню»?
 
– Але ж вони не хочуть війни з Росією. Що їм робити?
 
– Потрібні справжні санкції. Мільярди доларів з російських компаній знаходяться на лондонській фондовій біржі, франкфуртській фондовій біржі. Багато грошей у Швейцарії, сотні мільярдів. Існують подвійні стандарти. Я особисто можу почати з нуля, якщо говорити…
 
– ... в ім’я української свободи?
 
– Абсолютно. Я вважаю, що у тисяч бізнесменів така сама позиція. Треба змінити фундаментальні цінності. Нам потрібно перейти з радянських цінностей, на інші, як я кажу, європейські без ГМО та ботоксу. Європейські – означає, що на верхівці піраміди люди, а не президент чи правління.
 
– Чи вважаєте Ви, що Україна може уникнути банкрутства?
 
– Мені здається, (а я неполітична людина), що МВФ не заплатить наш борг. Чому? Вони нас не підтримують. Де ці гроші? Ці гроші лише обіцянки.
 
– Вони будуть в Україні у квітні.
 
– Так, але давайте тоді й поговоримо про це. Нам потрібна підтримка зараз.
 
– Що Ви думаєте про Путіна? Яка це людина?
 
– Я зустрічався з ним декілька разів. Це дуже розумна та цинічна людина.
 
– Який Ваш месидж Путіну?
 
– Будь справжнім росіянином.
 
– Як Ви – справжній українець?
 
– Я росіянин, справжній росіянин. Я громадянин України, але справжній росіянин.
 
Людмила Ваннек за матеріалом Південнослов’янської редакції