Олеся Жуковська, 21 рік, медик-волонтер Майдана, яку вчора, 20 лютого підстрелив снайпер. Жива. Зараз в 17 лікарні Києва
 

І тут раптом на увесь зріст піднялася моя мати, худенька полтавська дівчина, сержант медичної служби. Вона перекинула свій ранець з червоним хрестом собі на живіт, щоб його бачили німці і рушила, не ховаючись від куль, до батька. Треба віддати належне німцям. Шквальний вогонь припинився. Приречені люди, яких росіяни називали фашистами і гітлерівцями, не змогли стріляти в жінку-медика. Вона перев’язала батька і відтягла його у безпечне місце, а потім доставила до шпиталю. Ось така історія з травня 1945 року, столиці Німеччини.

А ось друга не видумана історія вже з лютневого Києва, 2014 рік, столиці України. Дівчина-медик, а це все зафіксовано на відео, поспішила на допомогу герою Майдану, підстреленого захисниками кривавого режиму. Вона була, на відміну від моєї матері, не у військовій формі, а вся в білому і з величезним червоним хрестом на одязі. І в неї вистрілив снайпер. Виникає цілком логічне запитання: фашисти і гітлерівці, захисники кривавої диктатури Гітлера, виявляється, набагато гуманніші за захисників кривавої диктатури Януковича?  Хіба не так? І хто тоді члени партії регіонів і комуністичної партії України, які навіть після масових вбивств беззбройних людей, що зафіксовано на відео, не виходять з цих партій? Чи можна назвати людьми відморозків-снайперів, які відстрілювали зівак на вулицях, а також лікарів-волонтерів просто задля розваги, що також зафіксовано на відео? Запитання, як на мене, риторичне.

Ця кров неодмінно впаде не лише на них, але й на їхніх дітей і онуків. Страшні хвороби і нещастя стануть неминучим супутником їхнього життя. І ніякі награбовані в українців гроші їх уже не врятують.