Давайте перестанемо ходити навколо і назвемо те, що відбувається на Грушевського, своїми іменами. Те, що там відбувається - це реальне протистояння влади і певних сил. Я не знаю, як правильно їх назвати, бо це ніби як і не Майдан, не "тітушкі", не провокатори. Йде реальна війна, кидають коктейлі Молотова, кидають булижники, і вже є жертви з обох сторін.
Якщо лідери опозиції вважають вулицю Грушевського філією Майдану, то вони повинні взяти на себе відповідальність за те що там відбувається. Якщо вони так не вважають, то вони зобов'язані сказати людям: ті, хто прийшли сюди з Майдану, повинні зараз же туди повернутися. Тоді на Грушевського залишаться «тітушкі» і провокатори, і владі буде зрозуміло, що ці люди не виступають за незалежність, за поліпшення життя, і до них можуть бути застосовані санкції.
Яким може бути вихід із становища, поки до кінця не ясно. Хто керує протистоянням у Києві з боку громадянського суспільства? Я не знаю. Мені складно було це з'ясувати вже тоді, коли я організовував круглий стіл, коли постало питання: хто ж представлятиме Майдан? Тепер - тим більше. Перш ніж пропонувати якісь рішення, потрібно відповісти на ряд головних питань. Що таке Майдан? Однорідний він? Яка його позиція? Що люди на Грушевського пропонують? На які поступки може піти влада? На які - не може? І тоді можна складати порядок денного на обговорення. Поки відповідей немає. Ми не знаємо вимог Майдану і не знаємо точку зору влади на них.
Що можу я? Я можу запропонувати сісти за стіл переговорів певним авторитетам, щоб запропонувати цю повістку дня. Якщо є люди, які думають, що все само собою владнається, то я вже зараз бачу, що цього не станеться. Потрібні точні, правильні, хірургічні втручання, щоб зупинити можливі негативні наслідки для України.
Не потрібно забувати і про міжнародний аспект. На жаль, сьогодні світова спільнота, за моїми спостереженнями, не розуміє того, що відбувається в Україні. Вони судять про ситуацію зі ЗМІ і якихось зовнішніх спостережень. Не знаючи психології, особливостей українського менталітету, розстановки політичних сил, та в цілому Україну не знаючи. Вони оцінюють події тут, як якщо б це відбувалося в умовах США, Франції, Англії...
Ми абсолютно різні за менталітетом люди. Ми нещодавно вийшли зі стін СРСР, ми абсолютно не готові до різких стрибків і змінам. У нас десь всередині живе отаман: сьогодні обрали президента  а вже завтра говоримо, що він «не такий», не те і не так робить. Вже було чотири - і все "не такі", бо люди відразу впадають в політичні сумніви. В українців в природі закладено протест проти будь-якого руху в бік порядку, дисципліни, закону.
Подивіться, що сьогодні відбувається на Майдані. Це порушення всіх законів. Я вдячний хлопцям, «Беркуту», які зараз там стоять. Я не виправдовую і не схвалюю те, що вони розігнали студентів 30 листопада, хоча правильно було б критикувати того, хто дав це розпорядження. Зараз вони проходять через неймовірне випробування: їх б'ють, кидають у них камінням і палаючими сумішами, а вони стоять і терплять. Небагато є країн, де так би таке терпіли військовослужбовці в подібній ситуації.
Ми - особливі люди, і в даному випадку з цим потрібно рахуватися. Західні дипломати і країни в цілому повинні це розуміти, приймати і коригувати аналіз подій з урахуванням цього факту. Всім потрібно подивитися на процеси критично, глибше, серйозніше - українським політикам, громадянам і нашим міжнародним партнерам.