Ми, повноважні представники політичних і громадських об'єднань України, та громадянських ініціатив України, покликані своїм громадським обов'язком та власною совістю, об'єднані тривогою щодо розвитку суспільно-політичних процесів в Україні та станом національної і громадської свідомості Українського народу, поділяючі спільну думку щодо наявності фундаментальних загроз народному характеру влади, які несе з собою майбутня компанія виборів до органів місцевого самоврядування, заявляємо про спільне бачення сучасного стану та ситуації, що склалася в Україні :

1. Лишень той народ, який сформував закорінену в землю і давнину спільну культуру, збудував власну державу та утримує в своїх руках владу над нею, стає суверенною нацією – політичною нацією об'єднаних національною свідомістю громадян. І тільки та нація, яка у віках довела самодостатність і конкурентоздатність свого способу приватного, суспільного та державно-політичного буття, забезпечила збереження та розвиток власного генофонду, відстояла свою свободу і незалежність, виховала всесвітньо відомих творців, діячів та героїв, здобуває і повагу, і славу, і навічно залишається в історії людства. Сила таких націй – у верховенстві права, спільного права вільного народу над законом і державою. Нескорена сила вільного духу громадян, об'єднаних спільною національною ідеєю. В цій ідеї – єдність і мертвих, і живих, і ненароджених – єдність усього народу.

2. Українська нація не раз в історії доводила свою закоріненість та креативність. Не раз силою духу здобувала державу, формувала засади справді народної влади і не раз її втрачала , підточена своєкорисливими егоїзмами та лукавими пастками зсередини. Але кожен раз народ відроджував Україну і українськість силою національного духу.

3. Сила української нації – у вільних територіальних громадах, у тяглості традиції верховенства звичаєвого права територіальних громад, у свободі і відповідальності, виплеканої в глибинах козацького духу нації та підвалинах Магдебурзького права. Українська нація – це спільнота об'єднаних традиціями і звичаями місцевого способу життя і вільного самоврядування людей, вільних громадян. Тому територіальна громада – фундамент української нації.

4. Спокон віку територіальні громади створювали власні, підзвітні та підконтрольні їм органи місцевого самоврядування. Саме у такому підпорядкуванні цих органів територіальним громадам – верховенство права народу. Втрата цього права – це втрата серця нації, втрата волі громади. Споконвіку саме громада на спільному віче, сході чи загальних зборах здійснювала верховне право власника і господаря, доручаючи своїм виконавським органам функції контрольованого громадою слухняного та відданого громаді виконавця її волі та розуму. В таких зборах розум і голова територіальної громади. У виконавчих органах – руки і ноги. Громадяни – носії енергії життя та розвитку громади. В такій побудові та підпорядкованості – підвалини народної демократії вільних громад, що з'єднують волю і розум на користь добра і розвитку всіх громадян, а не лишень зиску для обраних.

5. Радянська влада зруйнувала громади, відтяла у них голови, витягнула серце, залишила лишень один орган – Раду, Радянський орган. І доки цей орган буде вирішувати за серце і розум громади, доти у розвитку України не буде розвитку. Спокон віку сенс місцевих виборів в Україні полягав у виборах кращих, чистих серцем і душею, розумних справами. У добрі найкращих – суть способу буття вільної громади та саме зміни влади і осіб при владі. Інший сенс у виборі до органів. Там обирають найбільш спритних та лояльних до Центрального органу, чи не дай Боже, до партії. Партії завжди руйнували громадянський спосіб життя, підміняли його партійним - розколом і ворожнечею, гонитвою за лідерство та домінуванням. Бо хто зверху – той і пан.

6. У 1991 році український народ вкотре відновив своє віковічне прагнення до власної державності. Декларація про Державний суверенітет України виходила з верховенства права народу з Народного суверенітету і його прагнення створити національну державу у формі Української Народної Республіки. Саме такий устрій підтримав Український народ на референдумі 1 грудня 1991 року. В 1996 році Верховна Рада в інтересах депутатів змінила волю народу, конституційно затвердивши верховенство держави над народом ( Державний суверенітет), в соціальну державу у формі радянської республіки. Республіки, що забрала у народу спільне право Загальних зборів та їх верховенства в системі державного врядування, а у громадян – їх приватне право, залишивши куці словесні декларації, не створила гарантії їх виконань, зробила їх заручниками того, що дасть їм держава зі свого панського столу. Саме тоді народ втратив владу. Саме тоді поступово було втілене гасло : вся влада – Радам! І саме тоді від місцевого самоврядування залишився лишень один орган. І той, після «політичної» реформи 2004 року опинився в партійних руках. З дуже ймовірною перспективою у найближчому часі стати органом лишень однієї партії. Це вже було. Це і є партійно-радянська система. Але, як і належить по законам історії, - тоді це була трагедія, а зараз – фарс. Фарс в тому, що краще майбутнє залежить від перемоги партії, а не енергії життя і спільної дії громади. Фарс, що партія краще за громаду знає, як тій «правильно» жити. Фарс і підступність, коли глибинна національна мораль народу і сенс вибору підміняється фарисейством олігархів і приватною вигодою можновладців та партійних лідерів. У цьому фарсі головна небезпека – вибори. Небезпека остаточного повернення у старе минуле з немов би новими «демократичними» обличчями.

7. Сенс виборів – у наявності вибору між новим сенсом та старим. Коли вибори не несуть нового сенсу – вони не дають майбутнього , не обіцяють кращої долі. Нинішні вибори не несуть нового сенсу. В цьому їх загроза – вони змарнують ресурси і людські життя, знесилять дух, зневірять дію.
Але в них і наш шанс. Шанс для справді народної влади. Шанс для росту нової ідеї – ідеї кращого способу життя для всіх, а не лишень обраних. 
Шанс для сучасної об'єднавчої національної ідеї України. Шлях втілення Української мрії. Шлях до кращої і гідної долі. І ключ до неї схований саме в територіальних громадах і місцевих виборах. 
Будуть територіальні громади – буде справжнє місцеве самоврядування. Бо без територіальних громад нема і суб'єкта такого самоврядування, лишень один орган. 
Будуть вільні громади – буде Українська нація вільних громадян, з'єднані спільною національною волею.
Тому місцеві вибори це шанс. Якщо не виграти, то посіяти розумне, добре і вічне. Посіяти зерна нового. Зерна національного духу. Зерна народної влади. І з'єднати зусилля багатьох зараз, а би дати прорости і дати плоди для всіх.
Єднаймося ! Час посіву настав ! Цей час – вік годує. 
Єднаймося ! В єдності – наш шанс і сила. Цей шанс – волю гартує.
З'єднаємо волю – здобудемо долю !!!

Учасники Меморандуму заявляють, що докладуть усіх зусиль задля реалізації вищенаведених положень, спрямованих на захист місцевих територіальних громад та народу України. 
Меморандум підписали : 
- Президент ВОГ «Асоціація мешканців гуртожитків України», член «Національні 
збори», Голова комітету громадо формування Громадянського конгресу України – 
Анатолій Буднік;
- Співголова МОД «ОКЕАН» - Олексій Бокарєв;
- Співголова МОД «ОКЕАН» - Олександр Гуменюк;