Згідно з переказами, вважається, що Андрій Первозваний проповідував у Причорноморських містах-колоніях, руїни яких і досі існують на Півдні України.

Говорячи про його проповідь на «київських горах», посилаються на Нестора-літописця, який у «Повісті временних літ» наче процитував слова апостола Андрія до своїх учнів після того, як заночував з ними на березі Дніпра під горами: “Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, тут буде місто велике, і Бог збудує багато церков”. І благословивши ці гори, як сказано далі, він піднявся на них і поставив хрест. Припускають, що той хрест він поставив на місці, де сьогодні стоїть Андрійвська церква.

До того, як церква почала цього дня відзначати свято Андрія, в народі було свято, пов’язане з магічними ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування.

На Андрія дозволялись молодіжні бешкети, а парубкам прощалися усі їхні витівки. У тих батьків, які забороняли гуляти з ними своїм донькам, хлопці вночі могли зняти ворота чи розібрати паркан, забрати воза, плуга, борону тощо і позакидували їх на дах хати чи хліва або занести в інший бік села.

Докладніше читайте в «Дай, Андрію, знати, яку долю ждати»