Таким чином, держава може трактуватися як щось вище за конкретну людину. Іншими словами, принцип «держава для людини» остаточно перетворюється на протилежний - «людина для держави». А це – вияв тоталітарної сутності держави (фашистської, комуністичної, іперсько-феодальної тощо).

Приводом для написання цього матеріалу для мене став лист, що прийшов на електронну скриньку від такої собі кримської організації «Союз молодих політологів України». У ньому повідомлялося про результати проведеного соціологічного дослідження стосовно підтримки повернення смертної кари в Україні.

Не в моїй компетенції оцінювати фаховість проведеного дослідження громадської думки. Мене, передусім, насторожила тема та отримані результати, які, хоч і з деякими похибками, але віддзеркалюють соціологію стосовно інших популярних в Україні тем: євроінтеграції, вступу до НАТО, що не відбувається, державної мови тощо.

За результатами, оприлюдненими союзом молодих політологів, 43,2% кримчан підтримують введення смертної кари як вищої міри покарання, а проти висловилися 41,9% респондентів. Отже, якщо довіряти цим цифрам, ми маємо черговий розкол у суспільстві, знову – з невеликою, але все ж таки перевагою не на користь сучасної ідеології цивілізованого європейця.

Нагадаю, що європейські цінності базуються не тільки на демократії і свободі, але й на християнській моралі та абсолютній повазі до людської особистості. Якщо країна, держава і суспільство, не поважають європейські цінності, вона апріорі не може стати частиною об’єднаної Європи. В Україні багато хто з ворогів незалежності щохвилини намагається довести нам, що у Європі нас ніхто не чекає, а європейцям, що українці – це насправді такі собі малороси-євразійці, котрих не можна приймати до лав західної цивілізації, а краще віддати на поталу Москві, щоби під ногами не плуталися.

Кримське опитування проводилося у другій декаді квітня, тобто у той час, коли пристрасті навколо трагічної смерті Оксани Макар залишалися на максимумі і як ніколи лунали заклики не те що покарати (стратити) винуватців, але й були погрози вчинити над ними самосуд. Люди у буквальному сенсі жадали крові, відтак, не варто було й сподіватися, що бодай з невеликою перевагою не вдасться отримати більшість «за» повернення смертної кари.

Однак, згадаймо, що абсолютно непотрібну українцям дискусію про повернення смертної кари нав’язали набагато раніше комуністи – представники саме тої ідеології, яка відповідальна за знищення найбільшої кількості безневинних людей у новій історії людства, партії, котра чинить активний супротив будь-яким спробам України повернутися до європейського співтовариства після тривалої московської окупації. Але, оскільки дискусію все ж вдалося нав’язати, думаю, будь-яка здоровомисляча людина не повинна залишатися осторонь. Інакше вийде як з НАТО: ті, хто не сумнівався у користі вступу до Північноатлантичного союзу, майже не реагували на маячливі викрикання одвічних совків. В результаті, навіть в самому НАТО склалося враження, що українці не готові до інтеграції на цьому рівні, хоч насправді було все навпаки…

Отож, найближчим часом, скоріш за все, провідні українські ЗМІ будуть вмотивовані на те, щоб розповідати нам якомога більше жахливих історій, винуватцями яких є нелюди, котрим «не місце на цьому світі». Підгрунтя для цього давно підготовані – кримінальна тематика і так уже кілька років поспіль входить до списку пріоритетних тем найбільш рейтингових телеканалів. З екранів і так уже кров ллється рікою, а буде, судячи з усього, справжнє цунамі - віртуальне. Особливо перед самими виборами, адже на своїх «успіхах» концентрувати увагу громадськості нинішній владі не варто.


>Читати повністю ТУТ