24-річний Андрій Клоченко працює агрономом на сільгосппідприємстві "Кряж". 19-річна Таїсія вчиться на другому курсі Вінницького торговельно-економічного інституту на маркетолога. Живуть в однокімнатній квартирі на околиці селища. Таїсія показує на комп’ютері фотографії та відео із сином. Дивиться, як Назар плескався в тазику з водою, як почав ходити в 11 місяців. Тримається, щоб не плакати.

— 24 травня нас викликали в селищну поліклініку робити прививку. Лікар Надія Тарадайко зміряла малому температуру. Вона була 35 градусів. Але лікарка сказала, не страшно. Відправила на прививку в другий кабінет. Там вкололи, сказали йти додому і вдень не виходити на сонце. Ввечері малий грався як завжди.

25 зранку поїхали в Тульчин до стоматолога. Лишили Назарчика в мого дядька Івана та тітки Люди. Через час дядя дзвоне. Каже, Назара не можуть заспокоїти.

Таїсія Клоченко починає плакати.

— Ми до Назарчика, а він білий лежить, холодний і не ворушиться. Вирішили, що непритомний. Геть думки не було, що це всьо, — розповідає Андрій Клоченко. — Бігом у лікарню. Я гнав машину, як міг, навіть по бордюрах. Медсестра забрала його в реанімацію. Підходить до нас врач по дєтству Галина Петрунько. Сичить крізь зуби: "Ви мені яку дитину привезли? Ви мені привезли мертву дитину!". Отаке нам в очі каже. Потім: "Лікар запустив йому масажем сердечко. 40 хвилин простояв коло нього на колінах".

— Бігаємо за врачами, щоб сказали діагноз. Усі мовчать. Просимо главврача викликати врачів з Вінниці. А він: "Ми не будемо нікому дзвонити, нам і так все ясно". Але шо ясно, як ніхто не знає діагнозу? — продовжують батьки. — Ми зв’язалися з Міністерством охорони здоров’я. Розказали ситуацію. Нам відповіли, якщо Вінниця не поставить діагноз, то треба визивать консультанта із Києва. Після цього начмєд при нас дзвоне у Вінницю: "В нас тут проблємні батьки, не можуть змиритися". На другий день приїхали педіатр, гінеколог, імунолог, професор з Вінниці. Питав, чи робили дитині аналіз крові перед щепленням. Ми відповіли, що ні.

До 3 червня Назар Клоченко був у реанімації.

— За нього дихав апарат, серцебиття підтримував тоже апарат. Але син був холодний, лежав на грєлках, під капельницями. Спочатку капали глюкозу, а потім інсулін, бо сильно піднявся сахар у крові. Єдине, шо почки нормально робили і був хороший аналіз мочі. На четвертий чи п’ятий день сказали, що в нього кров начала розлагатися. Ми до останньої секунди молилися і вірили.

3 червня Назарчик помер. У висновку написали — вроджена малоформація судин м’якої мозкової оболонки з розривом у ділянці стовбура головного мозку. Він у п’ятницю родився і в п’ятницю помер. Прожив 12 місяців і 12 днів. Потім робили вскритіє. Нам віддали сина без половини голови, — говорить Таїсія Клоченко.

Каже, що часто бачить його уві сні.

— Півроку тому такий самий випадок був у сусідів, — згадує Андрій Клоченко.

Веде на сусідню вулицю. У двоповерховій хаті живуть Ольга та Юрій Коритні. Торік 13 листопада вони поховали доньку 5-місячну Олену.

— Ми підозрюємо, що це все-таки через прививку від гепатиту, — говорить 23-річна Ольга Коритна. — Вкололи дитину в середу, а в неділю почалася рвота фонтаном. Ми відразу в районну лікарню повезли. Оленка впала в кому і в ніч на понеділок вмерла.

Як питали за діагноз, врачі кричали: "Ти сама винна. Щось зробила дитині, від того вона й померла". В заключенні написали — енцефаліт (запалення головного мозку. — "ГПУ"). Ми не віримо в цей діагноз, бо в Тульчині цього кліща енцефалітного немає.

Кирнасівська поліклініка розташована в центрі селища. Стукаю до кабінету з написом: "Лікар сімейної медицини Тарадайко Надія Іванівна". Там сидять двоє жінок у білих халатах.

Прошу розказати про смерть Назара Клоченка.

— Я нічого не знаю. Дитина померла від крововиливу в мозок. Мене сюди взагалі не вписуйте, батьки до нас не зверталися. Їдьте в Тульчин до Галини Дмитрівни Петрунько. Щеплення ніякого зв’язку тут немає, — каже Надія Тарадайко.

Галину Петрунько знаходжу в адмінкорпусі Тульчинської райлікарні. Вона — заступник головного лікаря з охорони материнства та дитинства.

— Йдіть питайте дозволу на коментар у головного лікаря, — каже.
Головлікар Віталій Лисиця також просить не вмикати диктофон.

— У нас немає заключення судмедекспертизи. Тому немає підстав коментувати. Ми зробили все, щоб дитина жила. Вона лікувалася в реанімаційному відділенні.

---

В тему:

Дитина померла після щеплення, каже тернополянка Світлана Гундер

Діти у Просторі волі

Щеплення як різновид підлого бізнесу на геноциді

Вітаю, мамо! Я вже труп. Помер учора від вакцинації.

ЗМІ: Вакцина від свинячого грипу зробила інвалідами десятки дітей

Вакцинація є прихованою кампанією зі скорочення населення

Світоглядні основи вакцинації

Масові вакцинації провокують епідемії

Щеплення від життя

Чим ширша вакцинація, тим більша смертність

Суперечності між медичною наукою і політикою вакцинації

І уряд, і Президент лобіюють інтереси транснаціональних фармацевтичних корпорацій

Щеплення – величезні гроші на масштабній брехні

Антона Тищенка проголосять святим

Безжальна імунізація, або правда про щеплення

«Всі щеплення небезпечні! ВООЗ — на передньому краю боротьби за депопуляцію»

Чи виживуть українці після програм ООН?

Небезпечна вакцинація (підбірка актуальних статей)