Про консолідацію української нації, про що йде мова в статті 11 Конституції України і яку складають етнічні українці, більшість суспільства, з розвитком етнічної самобутності спільно з іншими народами і національними меншинами при цьому? Чи про єдність надуманої політичної нації, себто, багатонаціонального народу України, громадян України? І коли вона та соборність, злука відбудеться? І чи відбудеться взагалі, якщо і далі дбати про єдність єдиної політичної нації, як казав свого часу В.Ющенко в ноу-хау до Дня 18-тих роковин незалежності, з єдиною національною ідеєю в єдиній національній державі, вже неукраїнській Україні? І що тоді криється за національними інтересами і чи спільні вони для всіх народів і національних меншин України? Чи може застаріли вимоги статті 11 Конституції України про забепечення державою розвитку українською нацією із етнічних українців і всіма народами та національними меншинами ЕТНІЧНОЇ. мовної, релігійної, культурної самобутності?

І ,нарешті, чи маємо працювати на самовизначення української нації через побудову національної української держави Україна? Як не прикро, святкування Дня соборності і на 20-тому році незалаежності ,те, що ми бачили і почули, не дає відповіді, які ж висновки із попередніх років зробили для себе ті сили, які вважають себе національно-патріотичними, демократичними, і чи зроблять вони ці висновки будь-коли.

Були зрозумілими дії влади, команди В.Януковича, яка послідовна в своїх намірах об’єднати Україну такою , якою є вона сьогодні, відкинувши духовність, обіцяючи зростаючі соціальні стандарти, всеохоплюючі реформи, дбаючи про непорушну вертикаль влади, говорячи про національні інтереси невідомо якої нації. Ось як сказав про це , зокрема, сам Президент України В.Янукович: “Маємо спільне прагнення жити в мирі і добробуті незалежно від Сходу і Заходу”. Головний ідеолог владної команди Ганна Герман на 5 каналі ТБ доповнює : «Цей день, День злуки, багато сказав нам про настрої суспільства… Ми бачимо єдність в простих людях. Люди не хотіли зла і не пішли до зла … Люди хотіли ПОТІШИТИСЯ з посмішками,шукали добро.. Люди давно між собою об,єдналися. У нас є соборна держава..Нас єднає наша земля, Україна,батьківщина добрих людей, лагідна земля.Запорука свободи- економічна могутність держави.. Ми прийшли на руїну, а маємо збудувати дім».

Зрозуміло, відкидаючи всіі звинувачення всіх в утисках свободи слова і жодним словом як українка не згадуючи про проблеми української нації, стан етнічних українців і вимоги статті 11 Конституції України, не згадуючи про головну проблему в Україні, консолідацію української націїї в складі етнічних українців, а не якоїсь полiтичної нації, створення української більшості в суспільстві де-юре, себто, такої, яка б обирала завжди українську владу незалежно від політични х прапорів, цементувала би дійсну Соборність України... Не згадав про останнє в своїх запитаннях і журналіст, українець, Павло Куделя, як і більшість журналістів-українців. І не дивно, що двоє українців не захотіли торкатися головної проблеми Соборності України, закриваючи очі собі і суспільству на те: те ж саме демонстрували на торжествах на різних майданах в Києві і в своїх оцінках Дня Соборності 2011року і лідери національно- патріотичних, демократичних сил.

На тому ж 5 каналі ТБ лідер Нашої України В.Наливайченко фактично повторив висловлене Г.Герман бачення проблеми соборності України:” Єдина формула єдності – заможне , успішне життя”. Додає відоме всім: освіта,медицина,свобода слова… І ні слова ані В.Наливайченко, ані журналіст-українка не згадують про головну проблему. Неначе її не існує. Неначе вона вже вирішена.

Не згадали про головну проблему соборності і політичні сили з промовистими назвами “За Україну!”,” Собор”,”Фронт змін” та їхні лідери , склавши на Контрактовій площі найбільшу карту України, чим ще раз наголосили як і В.Янукович на прагненні територіального об’єднання України, говорячи про єдину політичну націю, обіцяючи із декількох партій створити єдину політичну силу. Всі троє лідерів, зазначимо, українці, народні депутати України. За словами Г. Герман, лідери як і народ захотіли потішитися на День соборності України і потішити публіку, всю Україну черговими обіцянками про єдність, відповідними закликами до інших.. І знову - ніхто із журналістів не згадав і не нагадав лідерам про головну проблему і статтю 11 Конституції України.

А на Софіівському майдані, забувши про гасло Д.Павличка, закликали, зокрема, Ю.Тимошенко до зміни влади нинішньої, нічого не кажучи про наміри прийдешньої влади стосовно соборності України та якою та влада бачить останню: такою, якою її бачить команда В.Януковича, без попередньої консолідації української (не політичної!) нації, чи все-таки –Соборність з цементуванням її консолідованою українською нацією з відповідною активною роботою над цим самої української громади .

Склалося враження, що владна команда робила все, аби ніхто не згадав, що ж передбачали творці злуки і Акту злуки між ЗУНР і УНР майже сто років потому, а лідери національно –патріотичних, демократичних сил допомагали владній команді в тому, закриваючи очі на ганебний нинішній стан української “епідемічно хворої” нації, нації, яка “ще має народитися з українською мовою, культурою душею” (В.Захаренко), нації, оздоровлення і консолідація якої є безумовною передумовою існування соборності української України, а не Малоросії чи іншої держави з вивіскою “Україна”, передумовою духовної єдності .

Читати повністю тут