- Оксанко, ти чогось дуже захрипла і кашляєш. Що, дався в знаки рідний львівський клімат?

- Та ні. Нью-Йоркський клімат набагато важчий і вологіший від нашого. Там через близькість океану взагалі стовідсоткова вологість, незалежно від пори року і температури повітря... Маю тепер лікуватися в Україні, поки є час. У Штатах то би зайняло багато часу і грошей. Тим паче в мене немає медичного страхування. Я його собі не купила, бо воно дуже дорого коштує. Для мене такі гроші витрачати нераціонально.

- А скільки коштує в Америці медичне страхування?

- Залежить... Є і за тридцять доларів на місяць, але то вони тільки зобов’язуються, якщо я помру, відіслати мене додому. Тобто, розумієте, є різні види страхування. Нормальне страхування - триста доларів на місяць. Це означає, що коли ти захворієш, то покриваються всі видатки на лікування включно з перебуванням у шпиталі.

- Ми знаємо, що американці дуже переживають за своє здоров’я, не курять, вранці бігають, як шалені і панічно бояться захворіти. Можливо це пов’язано з великими витратами у випадку хвороби?

- Справді. По-перше, це і великі кошти, а по друге, там є такі роботи, які в жодному разі не можна пропускати: пропустиш - вилетиш. У мене, наприклад, навіть в університеті всі лазять отакі-от хворі: з нежиттю, з кашлем. Відповідно, якщо епідемія грипу - всі заражаються, але все одно ходять, бо якщо ти пропустив чотири заняття з одного предмету - все, тебе виключають на цей семестр. З будь-якого приводу в Америці хворіти не можна. Але це є великим перебільшенням, що американці панічно переживають за своє здоров’я. Якби вони так гналися за здоров’ям, вони би і були здоровішими. А взагалі, американська нація є дуже нездорова, подивіться скільки там є людей, які, скромно кажучи, забагато важать. Таких у нас навіть і нема, це дуже ожирілі люди, які не можуть повноцінно рухатися, в них завжди проблеми з серцем. Так само дуже багато людей там курить, особливо жінок. Є звичайно американці, які дуже хворобливо стежать за своєю фігурою: бігають і плавають, ходять у спортзали, нічого не їдять, - тому у них дуже поширені такі хвороби, як анорексія і булімія, пов’язані з неправильним харчуванням.

- У нашій свідомості існує ніби вже давно завчений стереотип: ми розумні, але бідні, а вони дурні, але багаті. Чи це так насправді?

- Є звичайно різні люди, але середньостатистичний американець справді страшенно обмежений, він нічого не знає, в них зовсім інші цінності, все орієнтовано на гроші. Гроші, гроші і більше нічого. Ну там ще трошки бейсбол, фільми, секс, випивка. Один двадцятирічний студент коледжу запитує мене: “Ти звідки?” – “З України.” – “А чому ти не чорна ?” – “А чого я повинна бути чорна?” Він одразу почав просити вибачення: “Вибач, я не хотів тебе образити, але я думав, що в африканських країнах більшість людей чорні”. Це молодий білий освічений американець. У мене навіть склалося враження, що весь американський інтелект продукується за рахунок іммігрантів, які приїжджають до Америки і які є дійсно розумними людьми. Це інтелектуальна сила, яка їх живить розумово і на них працює.

- Оксанко, в нас є ще один стереотип: американці - завжди веселі, щирі, усміхнені.

- Усмішка - це звичка, закладена їхнім суспільством. Так, вони приходять на роботу і одягають оту свою усмішку, але, насправді, мені здається, що це дуже нещаслива нація. Там усі постійно в депресії, всі від неї лікуються, в нас я таких цифр не помічала. І, справді, в них дуже багато проблем із цим. Для нас причини цієї депресії незрозумілі, тому що в неї там впадають ті, які, здається, мають усе.

- А що ти цікавого помітила у міжнаціональних відносинах в Америці? Чи представники окремих національних громад спілкуються між собою?

- По-перше, це залежить від самої нації, по-друге - від покоління. Наприклад, італійці більш комунікабельні, вони проникають в усі сфери, а китайці - більш замкнуті і тримаються лише свого, так само й ортодоксальні євреї. Хоча неортодоксальні євреї є всюди і зі всіма контактують. Якщо це діти емігрантів, то вони звичайно намагаються дружити зі всіма. Окрема проблема - негри. Американці ніби мають їх шанувати, але це все награно. В мене складається враження, що білі їх не люблять. Але на роботі завжди ставляться до них чемно і толерантно. Тому, якщо там і є расизм, я маю на увазі з обох сторін, то він дуже прихований. Негри в Америці завжди у виграшному становищі, там дуже опікаються правами меншин. Наприклад, якщо білого у якийсь коледж беруть з прохідним балом 5,5, то негра - 3,3. Є в Америці так звані affirmative actions, затверджуючі процедури, коли представників усіляких меншин: расових, національних, сексуальних - просто беруть в установу, щоб вони там були. Існує певна квота щодо працівників установ. Якщо, наприклад, у Нью-Йорку проживає 30% негрів, то у всіх фірмах, де працює більше 15 чоловік, у навчальних закладах - всюди має бути 30% негрів. Так само, якщо жінок є 50%, то і на роботі їх має бути не менше, ніж 50%. Єдиним аргументом дискримінації жінок для власника фірми може бути лише той випадок, коли він на роботу бере вантажників.

- Зараз в Америці простежується тенденція до збільшення іспаномовного населення і зменшення англомовного. Як американці ставляться до такої загрози?

- Я би не назвала це загрозою, тому що, як на мене, іспанська культура набагато цікавіша і багатша, ніж американська. Американці звичайно зневажають чіканосів: пуерторіканців, мексиканців, кубинців та інших. Але я вважаю, що це зовсім безпідставно. Так, вони є біднішими, але вони набагато ерудованіші, особливо пуерторіканці, які за ментальністю дуже близькі до нас, українців. З ними я можу вільно спілкуватися.

- А з громадами яких країн українці найбільше знаходять спільну мову?

- Насамперед з росіянами. Переходять на російську мову і щасливо живуть собі у Брукліні, але це здебільшого українці зі Сходу. Бувало, познайомишся з хлопцем і запитуєш його: “Ти звідки ?” – “З України” – “І я з України”. Він тоді кричить до тебе: “А! Tаґда ми зімлякі!” – “А ти українською вмієш розмовляти?” – “Канєшна ні умєю, а ти што, разві умєіш?” Отаке-то... А взагалі в Нью-Йорку найбільше з України російськомовних євреїв. Я вільно спілкуюся з поляками польською мовою. А крім іспаномовних латиносів, я знаходжу спільну мову з неграми, яких зараз досить багато приїздить власне з Африки. Я знайома з однією дівчинкою з Камеруну, вона чорна-чорнісінька, але досить розумна і освічена людина. А одного разу мені довелося побувати в Гарлемі. Потрапила у дорожній корок, дай, думаю, пройдуся. Ну, пішла собі до метро, а то вже ніч. Іду, іду і бачу, що навколо все таке розвалене, ніби після війни: вікна позабивані, ну і негри сидять всюди. Дуже на мене здивовано дивилися і спитали: “Дівчинко, ти часом не заблукала?” Потім мені сказали, що білі, тим паче жінки, не тільки вночі, а і вдень ніколи не пхаються до Гарлему, тому що з неграми можуть бути серйозні неприємності. Але нічого, того разу для мене все якось обійшлося. Взагалі мені подобається Нью-Йорк тим, що там багато імміґрантів, бо з ними є про що поговорити, а кудись від’їдеш вліво-вправо, там самі жирні американці, які лише сидять на дивані і дивляться свої фільми.

- Ти приїхала до Нью-Йорка два роки тому - якраз перед одинадцятим вересня. Як за цей час змінилися нью-йоркці?

- Я не помітила жодних істотних змін за цей час. Але ЗМІ говорять, що дуже багато людей одержало важку психічну травму і тому вони всі тягнуть гроші з держави. Тим, що постраждали матеріально, майже все відшкодували, але виявилося дуже багато бажаючих, щоб їм держава відшкодувала моральні, психічні збитки. Більшість постраждалих американців безумовно чесні, але є й такі, як наші фальшиві чорнобильці. Багато нововведень за цей час зробив новий мер Нью-Йорка Майк Блумберг. Бюджет міста маленький, і він усіма силами намагається його збільшити. От у травні цього року на 25 відсотків підвищили проїзд у метро: раніше було півтора долари, зараз уже два. Блумбергу бюджету не вистачає, і він сказав поліції і всім подібним структурам: ви повинні зібрати мені до кінця року стільки-то мільйонів доларів. І ті роблять усе, щоби ці гроші зібрати. В Нью-Йорку зараз штрафують всіх і за все. Якась вагітна жінка сиділа на сходах у метро, не на ескалаторі, а просто на сходах, і її оштрафували на 50 доларів. Ще один сидів на ящику з-під молока на вулиці. Його так само оштрафували, тому що ящик - це предмет, не призначений для сидіння. Також штрафують людей, які кладуть біля себе на сидіння сумку, і то коли метро пусте, а не те, щоб вони займали чиєсь місце.

- На твою думку, американці більші патріоти своєї країни, ніж українці?

- Так, безумовно, набагато більші. Вони не тільки вийдуть на вулицю і кричатимуть: я люблю Америку, я люблю Нью-Йорк і розмахувати прапорами, хоча вони це теж дуже люблять. Особливо після 11 вересня всі прапори розкупили і все було в них. Коли починається будь-яка війна, з Іраком, чи з Афганістаном, є ті, які проти неї протестують, але набагато більше є тих, хто її підтримує.

- Банальне запитання: як американці люблять проводити вільний час?

- Точно так само, як і ми. Єдина відмінність: вони панічно бояться природи і не люблять відпочивати на природі. Бояться кліщів, отруйних рослин, особливо плюща poison ivy. Вони рідко виїжджають на природу, а якщо виїжджають, то відпочивають у кемпінгу, який огороджений парканчиком, і в якому є туалет. Лісу, як такого, там немає. Все приватне і огороджене. А якщо знайдете щось подібне на ліс, то там лише хащі, колоди і дуже тяжко пройти. Зважте на те, що це південніше, там можуть бути усілякі змії. З екологією ж усе гаразд. Одного разу мені пощастило відпочити в лісі у будиночку, і до нас на веранду приходив ведмідь, справжній величезний чорний американський ведмідь. Він, не звертаючи на нас жодної уваги, порився у смітті і пішов геть. Для пересічного урбанізованого американця відпочинок на природі - це справжній екстрім. Та їм і нема коли думати про природу, тому що нью-йоркці працюють здебільшого не з дев’ятої до п’ятої, як належить, а фактично з восьмої ранку і до дев’ятої вечора. Після цього вже ні на що не вистачає ні сил, ні бажання.

- Оксанко, ти би хотіла залишитися в Америці після закінчення університету?

- На рік можливо би хотіла, щоби гроші заробити, а жити... Ні за що. Мені той стиль життя не подобається, там все занадто просто, занадто бюрократизовано. Не треба думати, а тільки робити. У нас тут життя якесь реальніше, і проблеми якісь реальніші. Я взагалі вважаю, що ця поїздка і навчання в Америці не були мені настільки потрібними. Ті самі знання я могла би отримати тут, і тут мені будуть потрібні інші знання, ніж ті, які я набула і ще, можливо, набуду там. Хочу якнайшвидше повернутися в Україну.

Розмовляв Ілько ЛЕМКО