Олександр Мороз першим довів, що у політиці нема вічних друзів, увійшовши у коаліцію з регіоналами й комуністами.

А згадаймо, з якою помпою створювалася “демократична коаліція”! Називали її “суттєвим прогресом у розвитку демократичної системи України”. Лунали шаманські заклинання про вірність ідеалам Майдану. А чим усе закінчилося?

Багато було розмов про “ширку” - об’єднання “Нашої України” і Партії регіонів. Тепер так само говорять про коаліцію БЮТу і ПР.

“Єдиний центр” уже хоче влитися в “Нашу Україну”. Виникає питання : навіщо було з неї виходити? Той же Мороз закликає тепер Симоненка створити єдиний лівий блок. А скільки горщиків до того побили!

Коротше кажучи, повна політична груповуха. От і виникає питання: коли уже хоч хтось із кимось об’єднається так, щоб потім не було ні зрад, ні перебіжок, ні одного кроку від любові до ненависті?

Адже уже всім зрозуміло, що всі вони том одним миром мазані, а усі їхні “наїзди” один на одного - це лише політичні трюки партійних наперсточників.

---

В тему:

Ігор Каганець: Україна – хата без господаря

Нами керують моральні виродки

Безплідна смоківниця, або як позбутися рекламних монстрів