Політична коректність - це інтелектуальний СНІД. Все до чого вона торкається, засихає і надалі гине. У американських кампусах скоротилася свобода слова, спотворені навчальні курси, політизоване сортування підмінило інтелектуальну чесність безбарвними гаслами. З аудиторії в аудиторію, професора пропонують ідеологічне марнослів'я і гасла, які примушують студентів ковтати все це, не міркуючи. І ці місця, а їх багато - більше не університети, а маленькі, покриті плюшем Північні Кореї.

Що ж таке - політична коректність? «Політично коректні» люди в наших кампусах, насправді, не бажають, щоб ви знали відповідь на це питання. Чому? Так, тому що політична коректність ні менше, ні більше як марксизм, перекладений з економічної площини на культурну термінологію.

Паралелі очевидні. По-перше, обидва класичних - і економічний, і культурний марксизми є тоталітарними ідеологіями. Обидва наполягають на «правді», яка протилежна людській природі і досвіду. В протилежність економічному марксизму тут немає такої речі як «безкласове суспільство», немає і економічної стимуляції. Для політичної коректності не має значення те, що чоловік і жінка різняться, так само як і їх природна роль в суспільстві. Раси і етнічні групи володіють специфічними характеристиками, а гомосексуалізм - норма.

Друга паралель: і класичний, і культурний марксизм пояснюють історію лише одним чинником. Класичний марксизм доводить, що вся історія визначається власністю на засоби виробництва. Політично коректний культурний марксизм говорить, що історія пояснюється тим, яка група - сексуальна, расова і сексуально нормальна або сексуально ненормальна - володіє владою над іншими групами.

Третя паралель: обидва різновиди марксизму оголошують, що певні групи а priori добродійні, інші шкідливі - не звертаючи уваги на актуальну поведінку індивідуума. Економічний марксизм визначає робочих і селян - добродійними, середній клас - шкідливим. Культурний марксизм визначає чорних, латинос, феміністок, гомосексуалістів і інші меншини - як добродійних, а білу людину - злом. Політична коректність не бажає визнавати жінок не феміністок і визначає чорних, які відкинули цю ідеологію, як - білих.

Четверта паралель: експропріація. Економічний марксизм експропріює власність середнього і вищого класу і віддає її державі. Культурний марксизм і в кампусах, і в уряді накладає на білу людину обмеження, натомість надає привілеї небілим групам.

І нарешті, обидва типи марксизму використовують метод аналізу, який демонструє правильність їх ідеології в будь-якій ситуації. Для класичного марксизму методом є економіка. Для культурного марксиста це метод лінгвістики - деконструкція. Деконструкція, спочатку прибирає з тексту всі сенси і на місце їх вставляє нові сенси і значення. У будь-якому випадку, текст повинен ілюструвати пригноблення жінок, чорних, гомосексуалістів і ін. білою людиною і Західною (Європейською) культурою. Початкові наміри автора не мають ніякого значення.

Ці паралелі не випадковий збіг. Політкоректність культурного марксизму фактично виходить з економічного марксизму, завдяки роботі Франкфуртської школи. В ході Першої Світової війни, європейські марксисти опинилися перед важкою проблемою: чому пролетаріат Європи не піднімається на революцію і не створює новий, марксистський порядок, як стверджує їх ідеологія? Двоє видатних марксистських мислителів: Антоніо Грамши в Італії, і Дьердь Лукач в Угорщині - знайшли відповідь на це питання - західна культура. Західна культура засліплює робочих, і вони не бачать істини, «класових» інтересів. І щоб перш, ніж соціалізм знайде владу, західна культура повинна бути знищена. Лукач в 1919 році поставило питання: - Хто може врятувати нас від західної цивілізації? Більшовик, комісар по культурі в угорському уряді Бела Кун, в тому ж році, перше що зробив - ввів сексуальне навчання в угорських школах.

У 1923 році Лукач і група німецьких марксистів заснували «мозковий центр», що має на меті перевести марксизм з економічних термінів в культурну термінологію. Це Інститут Соціальних Досліджень при Франкфуртському університеті. Інститут швидко став відомий як Франкфуртська школа. У 1933 році, коли націонал-соціалісти прийшли до влади в Німеччині, Франкфуртська школа переїхала до Нью-Йорка.

Там три ключові фігури - Теодор Адорно, Еріх Фромм і Вільгельм Райх - створили «критичну теорію», схрестивши Маркса з Фрейдом, і визначили ключові елементи західної культури як забобони і розлади психіки. «Критичні теоретики» переконували, що такі «забобони» як: християнство, капіталізм і традиційна патріархальна сім'я повинні бути зруйновані.

Зв'язок між Франкфуртською школою і студентськими повстаннями 1960-х простежується через ключову фігуру цієї школи - Герберта Маркузе. Маркузе - людина, яка придумала фразу: «Займайся любов'ю, а не війною». Маркузе в своїх книгах «Ерос» і «Цивілізація» переконує, що ефективними інструментами руйнування західної цивілізації є: секс, наркотики і рок-н-рол. Ідеї Франкфуртської школи через студентських радикалів породили те, що ми нині знаємо під ім'ям «політкоректність».

Брудний секрет політичної коректності - це марксизм, переведений з економіки на культуру. Ми знаємо, що зробив марксизм з колишнім Радянським Союзом. А зараз, ми повинні дозволити культурному марксизму зробити те ж із Сполученими Штатами?

Джерело - Вільям С. Лінд, Війна та Мир

Від перекладача: можна дискутувати чи є «батьком» політкоректності марксизм, або його агресивна європейська гілка - троцькізм, але заперечувати небезпеку, яку вона представляє, - не можна.

Необхідна глибока дискусія з цього питання, поки ця інтелектуальна цвіль, тут (в Росії), ще не встигла засліпити розум людини.

Мета «політкоректності» як одній з ключових політтехнологій - перетворити людину на «просунутого овоча», який сам себе повинен доводити до столу. Такий варіант, модернізованого «зомбі» - споживача, який своїми штучними потребами повинен тягнути на собі екстенсивну капіталістичну економіку, що задихається.

Необхідно зрозуміти студентську «революцію» 1968 року (ведену Франкфуртською школою, а це очевидно). Зрозуміти, як «бунтарі» того часу кричали про свободу, про кращу долю людини, подорослішавши і увійшовши в сучасний истеблішмент - побудували ще брехливіше і несправедливіше суспільство.
Більшість нинішніх неоконсерваторов Заходу і перш за все США, це загальновідомо - вихідці з тієї «революції», колишні (?) прихильники троцькізму.

Василь Щерба
 

В тему:

Слово психіатра: "Лібералізм - різновид психологічного розладу"

Лібералізм - це переслідування патріотів і легалізація збочень

Плоди толерантності пожирають уроди - 2

Толерантність: медичні факти і жіноча логіка

Тягар білої людини

Вторгнення чужих буде катастрофою

Справжня Народна Самооборона. Досвід американської демократії