Чи є в Україні наркомафія?

— Так. Але не така, як у Колумбії чи Перу. Там стрілянина, державні органи цій наркомафії протистоять. Тривають справжні нарковійни. У нас же все тихо й спокійно. Бо наркомафія зрослася з владою. По суті, боротися з нею немає кому.

А міліція?

— Як може міліція боротися з наркомафією, якщо від неї годується? Он навесні у Прилуках виявили місцеву мережу з торгівлі наркотиками. У ній була задіяна дюжина наркоділерів, яких ”кришувала” міліція. Про це доклали керівництву Департаменту з боротьби з незаконним обігом наркотиків Міністерства внутрішніх справ. Та ніхто нічого не робив, доки одна з християнських організацій не влаштувала в місті мітинг. На площу вийшли батьки, діти яких загинули від наркотиків. Тоді влада відреагувала — декого з наркоторговців арештували. Однак ненадовго.

Але такий поворот подій — швидше виняток...

— Я багато виступаю на різних прес-конференціях, присвячених темі наркотиків. І бачу, що все це неефективно. Наркомафія разом із владою просто знущається з людей, сміється їм в очі. Мовляв, ви робите свою роботу, а ми — свою. І міліція свою — ”кришує”. Та й Міністерство охорони здоров’я по-своєму годується. Так би мовити, ніхто нікому не заважає. Але я вірю, що так буде не завжди.

— Це суто українська ситуація?

— Можна сказати й так. 1987 року Рада Міністрів СРСР прийняла закон, що заборонив посіви маку. А поля, де вирощували мак для потреб медицини, охороняли внутрішні війська. І так було до 1999-го. Доки тодішній голова Верховної Ради Олександр Ткаченко не пролобіював закон, яким дозволили посіви маку в Україні. А СБУ контролювати це виробництво не дали. Контроль поклали на місцеві комісії, до складу якої входить фермер, у господарстві якого вирощується мак, працівники того ж господарства та місцевий міліціонер.

І які наслідки цього?

— Якщо до 1999 року 15 відсотків наркотиків були українського походження, а 85 відсотків завозили, то після ухвалення цього закону ситуація змінилася докорінно. Нині 85 відсотків наркотиків в Україні місцевого походження. Це так на звана ширка, наркотик на основі маку. А решта — амфітаміни, екстезі, тобто синтетичні наркотики – це і є ті 15 відсотків, що потрапляють до нас із-за кордону.

До прийняття того закону посівів маку в Україні було біля трьох тисяч гектарів. Сьогодні — вже десятки тисяч. Мак вирощують понад 40 аграрних фірм. А за ними стоять представники і виконавчої, і законодавчої влади.

Але по телевізору часто показують, як ліквідовують посіви маку чи коноплі...

— Це окозамилювання. У цивілізованому суспільстві правоохоронні органи не звітують, скільки кілограмів героїну чи марихуани вилучили. Тому що пересічних громадян цікавить не це, а рівень безпеки в їхньому районі, в цілому по країні та тенденції у цьому. Який толк із інформації про вилучення тих наркотиків, якщо наш наркоринок жодних проблем від цього не має? Показником боротьби з наркомафією є ціна на наркотик. Якщо вона з кожним роком збільшується — отже, правоохоронці працюють, а наркомафії усе сутужніше перебувати на цьому ринку.

А в нас що відбувається?

— А нічого. Кожен як може заробляє на цьому лихові. І Міністерство охорони здоров’я, і Міністерство внутрішніх справ, і Міністерство аграрної політики. Усі задоволені. Цю проблему вони готові ”вирішувати” ще 100 років. Тому що ніхто конкретного завдання побороти наркомафію не ставить. Кажуть — боротися... От вони й борються.

Скільки коштують виготовлені в Україні наркотики на внутрішньому ”чорному” ринку?

— До збору врожаю це приблизно 40— 45 гривень за склянку макової соломки. Після збору ціна падає вдвічі — до 15–20 гривень. Але теж ненадовго. А зі склянки соломки можна приготувати п’ять доз ”ширки”.

Але як наркотики використовують не лише мак, а й медичні препарати. Наприклад, трамадол.

— Трамадол — це окрема тема. Потреби України в цьому препараті складають майже 4 мільйони капсул на рік. Але фармпідприємства, свого часу в основному”Стирол”, виготовляли 95 мільйонів капсул. Хіба незрозуміло, куди цей препарат іде? І тільки коли обурені батьки почали нищити в Маріуполі аптечні кіоски, де продавали трамадол, 2005-го це підприємство згорнуло його виробництво. Але препарат продовжують випускати заводи в Києві та Харкові. І МОЗ про все добре знає, але нічого не робить.

Що ж робити з наркоманією?

— Змінити ситуацію може лише активність людей. Тільки громадянське суспільство здатне боротися з наркоманією й наркомафією. На владу сподіватися не варто — вона корумпована.

За приклад можна взяти Єкатеринбург у Росії. Там наркомафія процвітала й почувалася цілком комфортно, доки не було створено суспільний фонд ”Місто без наркотиків”. По телебаченню почали показувати портрети міліціонерів, які ”кришували” місцеву наркомафію.

Коли йдеться про контроль з боку суспільства, мається на увазі й пропаганда здорового способу життя, профілактика споживання наркотиків і обов’язкова участь церкви. У нас православна церква цими питаннями майже не займається. Переважно протестанти, баптисти тощо.

На що варто звертати увагу батькам, щоб вчасно помітити вживання наркотиків дитиною?

— Зазвичай батьки про проблеми своїх дітей дізнаються останніми. Кожен думає: зі мною такого статися не може. Так, від наркомана горілкою не тхне. Але в тих, хто колеться, обов’язково на руках чи ногах є сліди від ін’єкцій. Варто звернути увагу на зіниці, на те, як спить дитина, як їсть, чи пітніє. Це описано в підручниках з наркології та у християнській літературі. Треба, щоб про це говорили в школах. Не важко ж медсестрі вивчити кілька сторінок тексту й дохідливо розповісти про це батькам на зборах.

-------------------------------------
В тему:

Нова Угода партії снайперів

Перезаснування держави

Адреналіновий тест

Беззахисність — це провокація!

Легалізація зброї як стимул до Реформації

Як стати арієм