Так-так, та Сердючка, котру в Києві останній „пристойний” ресторан (не те, що концертний зал) не запросить для „музикального” супроводу на рядовому весіллі! Я не дивився детально новин по каналам супутникового ТБ, проте уже з того, що бачив, можу сказати, що „мовчить” не тільки Україна, чи Росія, але і вся „цивілізована” Європа. Всім соромно за „перемогу” українського кітчу серед цивілізованих народів Європи...

До останньої суботи моє ставлення до Данилка („Вєрки Сердючки”) було насторожене... І не те, щоб я його не любив, чи зневажав, просто його стьоб мені не подобався. Проте судячи з тих кліпів, що зрідка мені попадались останнім часом, я відзначав їх технічну майстерність, що була значно вищою не тільки на Євразійському просторі, але і на англомовному...

Звичайно, я вже давно розумів, що Данилко не є співак у звичайному розумінні цього слова, а є „культорологічне явище”, витоки якого можна шукати не тільки в далекому минулому України, але і в близькому. Чого варті, наприклад, його „хрещені батьки” – Тарапунька і Штепсель (на початку 90-х була невдала спроба їх реінкарнації, я навіть імен виконавців не запам”ятав)! Так, вони не мали голосів, і не співали, але вони були просто передтечами-руйнівниками стандартної культури народною сміховою українською традицією...

З іншого боку і в російській літературі є представники суржикової сміхової культури (про Гоголя я делікатно промовчу), наприклад Володимир Войнович (з „Солдатом Іваном Чонкіним”), проте автор також українського походження (з древньої козацької землі).

І ось фінал Євробачення 2007 показав, що масштаб явища (або феномену) Вєрки Сердючки вийшов за межі Євразії..., і порівнявся з масштабом Помаранчевої революції! Так, так, я не обмовився, за останні два роки Україна двічі вразила Європу і весь світ (про Велику Газову війну з Росією я скромно промовчу). Але тоді героєм був весь народ України, а сьогодні одна людина – Вєрка Сердючка, плоть від плоті народу, що її породив!

Довбаючи по клаві, я паралельно слухаю по навушниках ТБ канали... Перші відгукнулися наші NEWS 24, а потім і канал „1 + 1”... Ну що ж, “Molitva” сербської співачки Marija Sherifovich (Марії Шеріфовіч) дійсно формально зайняла „перше” місце серед культуртреггерів (а не серед народу) від телебачення... Моє ставлення до цієї співачки однозначне – її стиль типово романо-балканський. А якби вона виступала на Сан Ремо, то навряд чи і в десятку попала... Але політес, навіть культуртреггерський є політес, і після руйнівників фінів в минулому році, Європа повинна була дати „перше місце” традиції, що і було успішно зроблено!

В цьому плані визиває безумовно подив неучасть самих італійців в даному пісенному конкурсі. До цього року й іспанці не приймали участі, і ось виступили..., мавпуючи нашу Руслану... І сміх, і гріх, прости Господи!

Щоб не бути голослівним я приведу весь текст „пісні”, що проспівала Вєрка Сердючка:
(щоб підкреслити унікальність феномену Данилка, я скористався нашою літературною мовою середини 17-го сторіччя, яка в свій час стала основою сучасної російської мови)



Verka Serduchka “Dancing Lasha tumbai”
Хэллоу эврибади! Май нэйм из Верка Сердючка!
Ми из нихт фэрштэйн! Летс ми дэнс!
...
Зибен, зибен ай лю- лю,
Зибен, зибен айн цвайн!
Зибен, зибен ай лю- лю,
Айн, цвайн, драй!
Зибен, зибен ай лю- лю,
Зибен, зибен айн цвайн!
Зибен, зибен ай лю- лю,
Ну айн, цвайн, драй!
Дансинг!
Их либен!
Уу- ху...
Ах...
Зибен, зибен ай лю- лю,
Зибен, зибен айн цвайн!
Зибен, зибен ай лю- лю,
Ну айн, цвайн, драй!
Зибен, зибен ай лю- лю,
Зибен, зибен айн цвайн!
Зибен, зибен ай лю- лю,
Ну айн, цвайн, драй!
Дансинг!
Танцэвать хорашо?
Ну- ну- ну...
Маладцы!
Ой, уй...
Ай вонт ю си..., ага...
Ай вонт ю си..., ага...
Ай вонт ю си..., ага...
Ай вонт ю си..., ай лав ю!
Ай вонт ю си..., Рашка бай- бай!
Ай вонт ю си..., Рашка бай- бай!
Ай вонт ю си..., Рашка бай- бай!
Ай вонт ю си...,
Дансинг!
А- ля, ля- лю- ля!
Ля, ля- ля-ля, ля- лю-ля!
А- ля, ля- лю- ля!
Ля, ля- ля-ля, ля- лю-ля!
...
Ай вонт ю си..., ага...
Ай вонт ю си..., ага...
Ай вонт ю си..., ага...
Ай вонт ю си..., ай лав ю!
Ай вонт ю си..., Рашка бай- бай!
Ай вонт ю си..., Рашка бай- бай!
Ай вонт ю си..., Рашка бай- бай!
Ай вонт ю си...,
Дансинг!
Русские, русские!
Ну, ну-ну-ну!
Дэнсинг гэйм!
Уух!
Украина цэ круто?
Круто!
А Украина цэ кльово?
Кльово!
Дэнсинг - Юроуп!
Най, най, най- ру- на!
Най-на, най- на, най- ру-на!
Най, най, най- ру- на!
Най-на, най- на, най- ру-на!
Най, най, най- ру- на!
Най-на, най- на, най- ру-на!
Най, най, най- ру- на!
Най-на, най- на, най- ру-на!
...
Оукэй, хэппи энд!



Коментар польського кореспондента першого каналу телебачення Полонії (останні два роки я дивлюся Євробачення на першому польському каналі ТБ не тому, що мені це подобається, а тому що, нашого першого каналу просто немає на супутнику (а дивитися з ефіру я вже відвик в силу його низької якості):
...
„Публичность эуропейска.
Чэкама эуровизийный китч...
И влашнэ Эуропа его отшымала!
В форме отличного жарту. Верка Сердючка, Украина!
Повынно буты высоко!...”

Цей українсько-російсько-німецько англійський суржик Данилка, який полонив ВСЮ Європу, по суті зруйнував культурологічні основи Західної індоєвропейської цивілізації! І „цивілізована” Європа це з’їла з потрохами! Ми всі думали, що Європа буде сміятися з нас, і Данилко зганьбить честь України, а Данилко підняв честь і гонор України, як ніхто до нього! Це Вєрка Сердючка сміялася з „цивілізованої” Європи та її культуртреггерського пісенного конкурсу (по влучному зауваженні корреспонденки з „1+1”), хоч „вона” цього ще і не розуміє (судячи з „її” інтерв”ю після „поразки”)!



Слід відзначити, що текст пісні я записав з голосу, тому можливо є незначні помилки мого сприймання... Але чого вартий сам суржиковий текст! Думаю, що вже на основі самого аналізу цього тексту можна написати культуртреггерську дисертацію, другу по музичці, а третю по хореографії (я це на повному серйозі)! Я цілком свідомо замість слів Lasha tumbai використав „Рашка бай-бай”, оскільки Вєрка так і співає, тібетські мотиви тут використані з політкоректності (все ж таки Євроконкурс). Звичайно в цій пісні можна було обійтися без німецького суржика... Не думаю, що він пов”язаний з 9-м травня, „Айн, цвайн, драй!” вже використовувала подружка Глюкоза у відомій пісні про свиней (після якої в Інтернеті пішла пошесть називати Росію – „Руссішвайнією”)...

Ну..., все це безумовно емоційні соплі від перемоги Данилка, тому перейду до методологічного аналізу „феномена Вєрки Сердючки”, і чому культурологічна Європа його злякалася, і чому сьогодні Данилко мимоволі став „першим націоналістом” в Україні, і чому він подібно до лакмусового папірця виявив „друзів” та „ворогів держави Україна, і чому зовсім несподівано виявилося, що наші „друзі” живуть компактно на території „Батьківщини примордіальної білої раси”...

Проте, ця тема вимагає окремої публікації, і при зацікавленості читачів може бути продовжена в наступній статті.