МОЗ України вирішило експериментально вивчити вплив одноразових підгузків на здоров’я дітей. Адже не секрет, що з року в рік зростає кількість дітей, які страждають на алергії. Звичайно, причини виникнення алергії можуть бути різними, але пусковий механізм часто-густо запускається ще в ранньому дитинстві.

Цю проблему ретельно досліджувала старший науковий співробітник центральної науково-дослідної лабораторії та лабораторії промислової токсикології Львівського медуніверситету Тетяна Зазуляк. Її наукові розробки лягли в основу кандидатської дисертації, яку вона нещодавно успішно захистила в Інституті гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України. А найголовніше – законодавчо затверджені рекомендації щодо використання одноразових синтетичних підгузків.

ОДНОРАЗОВІ ПІДГУЗКИ – НЕ ДЛЯ ПОВСЯКДЕННОГО ВЖИТКУ

- Перш за все, підгузки не можна вважати засобами для повсякденного вжитку при догляді за дітьми. Їх треба використовувати у виключних випадках, – наголошує Тетяна Зазуляк. – Чим це обумовлено? Підгузки виготовлені з полімерних матеріалів – переважно поліетиленової чи поліпропіленової плівки, подрібненої целюлози. Сучасні підгузки мають в собі абсорбент – гранулки, які й несуть основну небезпеку для дитини. Вони активно поглинають вологу, разом з тим набухають і розчиняються, покриваючи шкіру дитини ніби плівкою. Саме це спричиняє алергію, подразнення шкіри і так званий пелюшковий дерматит. Впродовж усього часу перебування дітей у підгузку відбувається інтенсивний ріст умовно-патогенних мікроорганізмів. А через п’ять годин їх кількість сягає інфікуючих рівнів.

Щоб уникнути негативного впливу, спеціалісти лабораторії рекомендують батькам не тримати в памперсі маля довше, ніж три з половиною години. Якщо ж на шкірі дитини з’явилися патологічні зміни, тоді так звані памперси взагалі не можна використовувати. Обмежено треба застосовувати ці вироби при догляді за дітьми, які схильні до алергічних реакцій.

ПРО «ПАРНИКОВИЙ» ЕФЕКТ

- Окрім хімічної дії, є ще негативний вплив так званого термічного ефекту. Коли маля перебувало в підгузку впродовж року і більше, то його шкіра стає не адаптованою до перепаду зовнішньої температури, – наголошує Тетяна Зазуляк. – Дитина без підгузка переохолоджується, що призводить до різних захворювань органів малого таза. Крім того, у хлопчиків у памперсах яєчка утримуються при вищій температурі, ніж це припустимо, і в майбутньому це може позначитися на здатності хлопчиків стати батьками.

- Ви досліджували і зарубіжні, і вітчизняні вироби?

- На нашому ринку зараз майже 95 відсотків підгузків імпортних, а ті, що випускають у Харкові, Дніпропетровську, виготовляють з імпортних комплектуючих, тому немає різниці – чи ви купуєте імпортні памперси, чи вітчизняні – ці рекомендації стосуються всіх підгузків. Правда, за кордоном є підгузки на основі бавовни, без штучних абсорбентів, та вони значно дорожчі, і їх використовують для догляду за хворими, недоношеними дітьми. У нас їх ще немає, тому батьки, купуючи підгузки, повинні надавати перевагу повітропроникним виробам і, звичайно, дотримуватися наших рекомендацій.

- А як щодо захисних бальзамів, кремів?

- Для чого дитину спочатку наражати на небезпеку, а потім – шукати захисних засобів?

- Українські мами хитрі, часто використовують одноразові підгузки декілька разів, вибирають абсорбент, вкладають марлю…

- Досить популярний захід, і тут, головне, треба вчасно міняти марлю. Кожна мама повинна усвідомлювати, що марлю треба міняти кожен раз, як немовля зробить “пі-пі” (до 20 разів на добу), а не два-три рази на день.

НЕ ДАЮТЬ ДІТЯМ «ДОРОСЛІШАТИ»

Безперечним є те, що діти, які звикли до підгузків, пізніше привчаються до горщика. Основна причина - сухість і... лінощі батьків. Дитина не відчуває дискомфорту. На думку медиків, “маля у підгузку” вчиться користуватися горщиком швидше усвідомлено, а не рефлекторно. Є випадки, коли у два роки дитина не розуміє, що таке проситися в туалет. І чим раніше малюк сідатиме на горщик, тим краще і дитині, і батькам. Моя співрозмовниця вважає, що до року практично кожна дитина вже може проситися в туалет.

Навіть якщо ви твердо переконані у перевагах одноразових підгузків, не хочете мати справи з пранням, все ж таки варто заради здоров’я вашого малюка прислухатися до порад спеціалістів. Це не консерватизм, це науково підтверджені дослідження і просто здоровий глузд.

Першим підгузком (у сучасному розумінні цього слова) був багаторазовий виріб з тканини, що не промокала, куди вкладався спеціальний блок із розпушеної целюлози. Винахід з’явився в 1961 році у США. Потім пішли різноманітні варіації цього пристосування. Завершальним етапом еволюції став сучасний одноразовий підгузок.

На Півночі, наприклад, роль підгузка з давніх-давен виконував спресований мох, який чудово вбирав вологу, і його легко можна було видалити. В південних регіонах намагалися користуватися тоненькими тканинними підгузниками, позаяк спека і волога часто викликали різні подразнення шкіри немовляти. В країнах з поміркованим кліматом, зокрема в Україні, здавна користувалися підгузниками з марлі або зробленими зі старої зіпраної і тому м’якої білизни.