Народу на Спортивній площі зібралось небагато – трохи більше ста чоловік. Більшість у військових одностроях “Патріоту України”. І приблизно стільки ж було міліції, половина з яких були “беркутівцями”. Коли почався марш, то доволі дивно було спостерігати рух колони в шеренгу по чотири, де двоє середніх – то хлопці з “Патріота”, а двоє крайніх – міліціонер та “беркутовець”.

Протягом маршу до колони приєдналось ще чоловік зо 30, проте до самого кінця вони не дійшли. Можливо, було би більше, але кілька міліціонерів в кінці колони дещо нервово не пускали деяких молодих людей приєднатись до колони.

В цілому ж міліція поводилась дуже спокійно і чемно. Хоча всі й були доволі потужно екіпіровані, а вздовж колони постійно їхав великій “воронок”, в який можна напхати чоловік зо 20, а також кілька міліцейських машин.

Марш пройшов маршрутом: Спортивна площа – вулиця Рогнідинська – далі через підземний “Метроград” перейшли на Хрещатик – Хрещатик – вулиця Проріна – вулиця Бориса Грінченка – Майдан Незалежності – вулиця Костьольна – вулиця Трьохсвятительська – Європейська площа – вулиця Грушевського – Арсенальна площа – вулиця Гетьмана Мазепи (колишня Січневого повстання) – площа Слави – Дніпровський узвіз. Закінчився марш на Аскольдовій могилі біля пам’ятного знаку Героям Крут.

До Аскольдової могили (фото Бориса Скоропадського)

Коли прибула колона вишукувалась на мітинг біля цього пам’ятного знаку, уся міліція делікатно відійшла осторонь.

Відбувся короткий мітинг, на якому керівники організації нагадали присутнім про події 1768 року, коли в українців Правобережної України, сучасної Черкаської області, увірвався терпець. 14 квітня з освячення ножів в Мотринському Mонастирі почалося повстання гайдамаків, котре за короткий термін вичистило Черкащину від різних зайд. Цей марш – попередження всіляким арфушам та аделаджам, що треба знати історію країни, де живете, перш ніж пробувати розкручувати тему нібито процвітання в Україні расизму та ксенофобії. Бо завдяки старанням цих “діячів” расизм та ксенофобія дійсно розцвітуть і призведуть до нової Коліївщини.

Закінчився мітинг молитвою “Патріота України”.


На які моменти хотілось би звернути увагу.

1. Учасників маршу було менше, чим на смолоскіпній ході 1 січня. Але хлопці тримали строй. І завдяки цьому враження від колони було більш потужним, чим від ходіння юрбою.

2. Також враження від колони підсилювала уніформа більшості учасників. Це одразу можна було спостерігати на обличчях зустрічних вздовж всього шляху колони.

3. Неадекватно велика кількість міліції, включно з “Беркутом”, наглядно продемонструвала, де насправді є сила, на відміну від комедіантів на Майдані Незалежності.

4. Під час руху по вулиці Грушевського учасники маршу зі сміхом спостерігали похмурих та нудьгуючих “прапороносців” з прапорами “Партії регіонів”, розставлених вздовж дороги від стадіону ім. Лобановського до табору коаліціянтів в Маріїнському парку. Подивившись на них, одразу можна було зрозуміти, що на перемогу ця юрба не здатна. Враження ще більше посилилось, коли кореспондент “Народного Оглядача” зайшов у табір в парку. Убоге видовище! Це люди не здатні на перемогу. Єдине, що може їм допомогти, це якщо “помаранчеві” ліберали виявляться ще більш нездатними.

5. Все ж таки націоналістичним організаціям треба домовлятись про проведення подібних заходів разом. Але при тому треба вчитись у “Патріота України” елементарним навикам стройової підготовки та дисципліни під час руху, щоб марші, на яких присутні кілька організацій, не перетворювались на “юрбоходи”.

Фоторепортаж з маршу на сайті “Патріот України”