Вискочивши "під шумок" з радянської імперії, просунутися вбік Європи країна не змогла і застрягла в руках "національної еліти". Їй (еліті) це сподобалося і вона зробила все, щоб Україна не вислизнула між пальцями і пальчиками. Для цього в нас фактично створена економічна резервація.

Почнемо з простого і зрозумілого - цін на житло, які дивують своїм ідіотизмом. Ринок керується, як у Колумбії, учасниками картелю. Чужих - в тому числі іноземні компанії - не впускають, ціни малюють самі. Тінь економічного гетто лежить на багатьох, важливих для простих людей речах - наприклад, на ненормальних відсотках, які вони платять по кредитах. А справді, навіщо знижувати планку процентних ставок, якщо народ гребе кредити і купує квартири і машини, немов помідори? Почекайте, подивимося, коли почнеться процес масового банкрутства позичальників і як це вдарить по економіці. Ситуація внутрішньої законсервованості, відсутності конкуренції і серйозних інвестицій, нашій "еліті", схоже, навіть подобається. Чого не скажеш про простих людей, які масово таранять кордони потоками трудової еміграції

Поза територією економічного гетто українці можуть бути дуже навіть успішні. Про наших програмістів у Силіконовій долині чули багато хто. Мене вбив інший приклад: у сусідній Словаччині українці відкривають фірми з виробництва меблів. Доходить до абсурду - господар з України, сировина - українська, наймані робітники - українці, готові меблі відправляють на Україну. Чому така божевільна модель? Тому, що хлопці, які контролюють вирубку карпатського лісу, женуть його на експорт, а потім ще і ПДВ відмивають. Гори - лисі, села напівпорожні (всі на заробітках), податки одержує бюджет сусідньої держави. Така еліта небезпечна для власної країни.

Не впустять вони сюди ніяких інвесторів, не вступлять ні в який СОТ, ЄС і НАТО разом взяті. Брехня все це. Не дадуть вони країну вирвати з-під себе. Максимум, на що здатна "українська еліта" - підсунутися під напором російських капіталів. Звичайно, народ можуть годувати черговими байками - начебто, на доларах не написано, з якої країни їх привезли. І взагалі, гроші не пахнуть. Це лукавство. Тому, що ці грошики активно працюють на наших виборах. Формують політичну еліту. І вже потім ця еліта створює закони і виписує інвестиційні конкурси винятково під своїх учасників. Це закон кругообігу грошей у природі.

На жаль, європейський варіант Польщі, Чехії, Литви, Латвії й Естонії в Україні неможливий. Він не вигідний нинішній еліті. Тим більше що "свято неслухняності" після Майдану закінчилося. Господарі повернулися. Багато хто скаже - вони і не йшли.

І все-таки хочеться сказати щось гарне. Поки еліта була зайнята коаліціями, дрібні і середні бізнесмени відчули деяку волю - їх злегка випустили з-під контролю. У країні намітився ріст ВВП. Є підозра, що суспільство здатне розвиватися, якщо умови в економічній резервації пом’якшуються. Це відбувається, коли "національна еліта" стурбована проблемами власного виживання і відволікається від міліцейських функцій. У такі моменти українці можуть демонструвати свою загальну природу не тільки з європейцями, але і з китайцями, японцями й іншими схильними до розвитку націями. Звичайно, у новій генерації політиків, економістів, бізнесменів і т.д., зараз немає ніяких шансів.

У країні немає умов для формування нової еліти - відповідної системи освіти, можливостей планового, а не грантообразного навчання талановитих студентів за кордоном, лояльної системи кредитування, професійних стажувань. Ось чому в нас немає нових осіб у політиці, нових сценаріїв, стратегій, реформ, доктрин. Навіть тих молодих і перспективних, хто з волі обставин потрапив "у команду", ролі не грають. Вони захищають ідеали, національні інтереси і репутацію лише протягом першого місяця роботи. Потім, внутрішньо виправдуючись тим, що все одно їх вважають корупціонерами, приймають правила гри. Беруть. Продають. Здають. Середовище і спокуса асимілюють і з’їдають потенційних реформаторів.

Однак, як не дивно, надія є. Справа в тому, що в країні відбувається прихований від нинішньої еліти розвиток, який вона не встигла зафіксувати і припинити. Маю на увазі бум інформаційних технологій, присутність комп’ютерної техніки, інтернет, який добирається досіл, кабельне і супутникове телебачення та інші чудеса інформаційної цивілізації формують умови для прориву ментальної й економічної блокади силами покоління, які візьмуть владу в країні через 10-15 років.

Звичайно, є серйозна небезпека, що це будуть діти тих, хто зараз контролює країну. Не даремно ж у владу ходять родинами. Але є і більш оптимістичний сценарій - тушонка в консервній банці буде розкрита. Україні прийдеться пройти свій шлях власними ногами і з самого початку - з багаторічним запізненням. Новій еліті буде ясно як Божий день, що шлях у Європу - це не 15-літній обман всього народу гаслами, а, для початку - автобан Варшава - Львів - Київ - Донецьк. Причому автобан не для відмивання мільйонів, а для їзди - це істотна різниця.

Пройдуть роки до дозрівання нової якісної еліти в країні, у якій "помаранчева" революція буде сприйматися як перший і невдалий виступ "декабристів". Протягом цих років кожен буде виживати, як зможе. А поки - наближається зима.

Цю статтю опубліковано в журналі Кореспондент №33 від 26 серпня 2006 року.

----------------------------------
В тему:

ЕЛІТА

Продай одежу й купи меч!

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

Час змінювати Систему