Нещодавні події політичного театру...

Відповідь мистця Катерини Ткаченко,як відгук публічного характеру на статтю, олубліковану у моєму блозі 21.07.2014 року.

Коротка розповідь про філософію і психологізм творчості Олександра Сидорука – про Місця Сили, про живі копиці, та дещо інше…

Новий цикл робіт КАТЕРИНИ ТКАЧЕНКО – «Українки» (умовна назва), породив розмаїті роздуми, розмисли, які роїлись і напосідали звідусіль…

(Коловорот, калейдоскоп променів – думок, згадок, споминів, порівняльних паралелей, емоцій, цей букет сенсів, був викликаний знайомством з картиною «ХЛІБ ЕЛЛАДИ» Катерини Косьяненко). Вифлеєм у перекладі – дім хліба; А хліб - то життя…

Враження, думки. емоції, що зродилися від споглядання робіт циклу "КОЛІР ГРАНАТА", полтавця Анатолія Лавренка.

( Роздуми, викликані появою нових робіт вільного європейського маляра - ЯНОША РЕЙТІ ).

Світлий спомин про святкування Різдва Христового у монастирі отців - василиян

( ці віршовані рядки великого поета Євгена Маланюка, і картина великого живописця Миколи Стороженка «Передчуття Голгофи» - ніщо інше, як попередження людству…).

«Це дар безцінний – вміти все життя Буть молодим. Таких людей я знаю. А дехто молодим і не буває. Й смаку життя не знає до пуття…». ( з вірша Наталії Жовнір).