В одному з коментарів Володимир Федько звернув нашу увагу на етнічному аспекті, зокрема:

Хочу наголосити ще на одному аспекті! Етнічному!
Батько покинув сім'ю, коли Юлії було 3 роки. У шкільному віці Юлія змінила прізвище Григян на Тєлєгіна, і в документах про закінчення школи вона вже записана як Юлія Володимирівна Тєлєгіна. Тимошенко вона стала вступивши у шлюб і змінивши своє прізвище на прізвище чоловіка.

(Володимир Федько 14 Грудень, 2018 - 16:27)

Це мене наштовхнуло на наступні думки (друже Ігоре, зверни, будь ласка, увагу).

Зміна прізвища - це відповідальне рішення. 
Адже, за зміною імені та прізвища стоїть чи не повна зміна правил гри конкретної особи. Адже, приймаючи прізвище свого чоловіка, жінка добровільно згоджується діяти за правилами гри свого чоловіка, найперше - виховувати спільних дітей у традиціях чоловікового етносу.

Коли жінка чи чоловік відмовляються жити за правилами шлюбу (здебільшого, чоловіковими правилами) - то оформлюється розлучення.

Розлучення ж - це розділення правил гри шлюбу, зазвичай повернення до попередніх.
З цього моменту (розлучення), кожен із членів подружжя, яке не склалося, має повернути своє прізвище, оскільки прізвище - це правила гри тільки цього роду-племені.

Керуючись турботою про етнобезпеку в постіндастріалі, можемо задатися пошуком відповіді на таке логічне запитання:

Чи не варто узаконити практику повернення початкового прізвища?

(...і тут частка НЕ- вжита саме так, як треба ;-) )

Цікаво почути думки Гравців спільноти Народний Оглядач.