— Це був переаншлаг, — розповідає Марія Матіос, 51 рік. — Глядачі, як свічки, стояли у проходах. За кілька днів мені дзвонили, просили допомогти з квитками. Усі в Херсоні говорять російською. Але ніхто не жалівся, що чогось не зрозумів.

Люди скучили за правдивою мовою та історією. Хотілося, щоб в Міністерстві культури побачили, які спектаклі ставить державний театр. Така вистава робить більше, ніж парламент за тиждень, — додала письменниця.

Нещодавно трупа повернулася з гастролей у Канаді.

— Коли спектакль показували у Монреалі, всі встали і почали співати Гімн України, — розказує Держипільський.

---

В тему:

Постгеноцидна нація має право на нестандартні програми відродження

Нація золотих комірців

Нація з погляду біології. Неполіткоректні висновки

Глобальна криза і нова раса

Етномережа: концентрація без централізації